952 ПУХІВКА ШИРОКОЛИСТА пушица широколистная Eriophorum latifolium — багаторічна трав'яниста рослина родини осокових. Стебло пряме, тупотригранне, 15—70 см заввишки. Листки лінійно-ланцетні, З—8 мм завширшки, плоскі, трохи кілюваті, на верхівці — три гранні, з піхвами. Квітки двостатеві, в багатоквіткових яйцевидних, поникаючих після цвітіння колосках (їх 5—12), що утворюють на верхівці стебла зонтиковидне суцвіття; ніжки колосків округлі або тригранні, шорсткі. Колоскові луски довгасті, зеленаво-чорні, з однією жилкою. Оцвітинні щетинки численні, на, кінці розгалужені, при плодах розростаються і утворюють пучки білих волосків — пухівки. Плід — тригранний горішок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Пухівка широколиста зустрічається переважно в Карпатах і на Поліссі, в Лісостепу — розсіяно. Росте на осоково-мо-хових болотах. Сировина. Для медичних потреб використовують сушену траву, зібрану в період цвітіння рослини, і пухнасті колоски, які заготовляють у серпні. Рослина неофіціальна. Хімічний склад пухівки широколистої ще не вивчено. Відомо лише, що в рослині є значна кількість кремнію. Фармакологічні властивості і використання. Настій трави вживають як сечогінний і послаблюючий засіб при тривалих запорах і затримці сечі. Чай із пухнастих колосків вважається кровоочисним, потогінним і відхаркувальним засобом. Його п'ють при простудах і кашлі, при проносах, катарах кишок і запаленні м'язів, при ревматизмі, подагрі та шкірних хворобах і використовують для промивання ран. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; настій колосків (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настояти 10 хвилин, процідити) по 2 склянки на день ковтками.

953 ПШІНКА ВЕСНЯНА чистяк весенний Ficaria verna — багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло 9— ЗО см заввишки, висхідне, просте або вгорі розгалужене, з пучком бульбовидно потовщених додаткових коренів при основі і з білими видовженими вивідковими бруньками в пазухах листків. Листки з полиском, цілісні, окру-гло-серцевидні або яйцевидно-серцевидні, здебільшого виїмчасто-зарубчасті; нижні — довгоче-решкові, середні й верхні — на коротших черешках. Квітки двостатеві, правильні, 2,5—3,5 см у діаметрі, по одній на верхівці стебла і гілок; віночок роздільнопелюстковий, з 8—10 видовженими оберненояйцевидними жовтими з полиском пелюстками, при основі яких є медова залозка, вкрита лусочкою. Плід — збірна сім'янка. Цвіте у квітні — травні.

Поширення. Пшінка весняна росте по всій території України в листяних і мішаних лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують надземну частину (траву) або всю рослину (трава разом з корінням). Заготовляють сировину в період цвітіння рослини; сушать під укриттям на вільному повітрі, на горищі або в добре провітрюваному приміщенні. Молоде листя споживають свіжим. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. У свіжому листі рослини є сапонін, протоанемонін, анемонін (у висушеному листі), аскорбінова кислота (до 190 мг%), каротин (5,2 мг%). Кореневі бульби містять крохмаль (13,5 % ), цукри (10 % ). Фармакологічні властивості і використання. Пшінку звичайну застосовують як сечогінний, легкий проносний, відхаркувальний, кровоочисний і ранозагоювальний засіб. Відвар трави з корінням п'ють при вуграх, шкірних висипах, золотусі, при запорах і геморої та від кашлю. Настоєм трави полощуть рот при гінгівітах і стоматитах, промивають рани і виразки. З молодого листя готують вітамінні «кровоочисні» салати, юшки, зелені та холодні борщі. Слід пам'ятати, що після цвітіння рослина стає отруйною і надмірне вживання її у вигляді салатів чи галенових препаратів може призвести до отруєнь. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар цілої рослини (1 столова ложка сировини на 2 склянки води або сироватки, нагрівати на водяній бані 2—3 години) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; вітамінні «кровоочисні» салати із пшінки: порізану кусочками варену картоплю посипають подрібненим листям пшінки, заправляють сіллю, олією, оцтом або гірчицею (на 200 г вареної картоплі беруть 100 г листя пшінки і 20 г олії,