908 ПЛЕТУХА ЗВИЧАЙНА повой заборный Calystegia sepium, синонім — Convolvulus sepium — багаторічна кореневищна трав'яниста рослина родини березкових. Стебло витке, гладеньке, до 3 м завдовжки. Листки чергові, прості, цілісні, трикутно-яйцевидні, з серцевидною основою й загостреним вершечком. Квітки правильні, великі, одиничні, пазушні, на квітконіжках, довших за листки; чашечка — з п'ятьма рівними лопатями; віночок зрослопелюст-ковий, лійковидно-дзвониковид-ний, білий, рідше — блідо-роже-вий, 3,5—6 см завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте з червня по серпень. Поширення. Плетуха звичайна росте по всій території України на вологих місцях, по берегах річок і озер та серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву (Herba Calystegiae), або окремо листя (Folia Calystegiae), коріння (Radix Calystegiae) і квітки (Flores Calystegiae) плетухи. Траву, як і листя, заготовляють під час цвітіння рослини й використовують свіжою або сушать. Коріння, зібране рано навесні або восени, і квітки сушать. Рослина неофіци-нальна. Хімічний склад. Усі частини рослини містять дубильні речовини (до 8,5% ), сапоніни і флавоноїди. У квітках є флавони. Фармакологічні властивості і використання. Смолиста речови-

на, що міститься в рослині, має різко виражені проносні властивості. Поряд з цим рослина має діуретичні й глистогінні властивості, прискорює гоєння ран. Препарати трави або листя плетухи рекомендують при стійких запорах і водянці. Так само вживають і настойку з коріння. Настій квіток вважається ефективним засобом від простуди. Свіжовижатий сік рослини або настойку з свіжої трави використовують для компресів і примочок на рани. Притаманні рослині токсичні властивості змушують бути обережними при використанні її. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ложка сировини на півтори склянки окропу, настоюють ЗО хвилин) по 1 столовій ложці 3 рази на день; настій листя (6 г, або дві чайні ложки, сировини на 200 мл окропу, настоюють 20 хвилин) по півсклянки 2 рази на день; настойку коріння (готують на 70% -ному спирті у співвідношенні 1 : 10, настоюють 7 днів) по 20—ЗО крапель на прийом; настій квіток (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) по 1 склянці 3 рази на день, підсолоджуючи медом. ЗОВНІШНЬО — компреси і примочки із свіжого соку і настойки (1 частина свіжої трави на 2 частини 70% -ного спирту, настоюють 14 днів, проціджують; перед вживанням готують розчин з розрахунку 1 столова ложка настойки на півсклянки холодної кип'яченої води). 909 ПЛЕШЙВЕЦЬ багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й кульбаба лікарська.

910 ПЛЮЩ ЗВИЧАЙНИЙ, прочитан; плющ обыкновенный Hedera helix, синонім —Н. саи-casigena — вічнозелена рослина-ліана родини аралієвих. Стебло дерев'янисте, лазяче (прикріплюється до сторонніх предметів численними при-сосковидними додатковими корінцями), розгалужене, 10—20 (ЗО) м завдовжки. Листки черешкові, чергові, шкірясті, блискучі; на безплідних пагонах — серцевидні, три-п'ятилопатеві; на квітконосних гілках — цілісні, яйцевидні або ромбічно-яйцевидні. Квітки дво- або одностатеві, правильні, п'ятичленні, жовтаво-зелені, в складних зонтиках, що утворюють китицю. Плід ягодоподібний, сферичний, спочатку зелений, потім — чорно-синій. Цвіте у вересні — жовтні. Поширення. Плющ звичайний зустрічається в Карпатах та при леглих районах, рідше — на Західному Поліссі та в Правобережному Лісостепу в тінистих лісах на вологих місцях. Сировина. Для виготовлення ліків використовують сушене листя плюща (Folia Hederae helicis). Заготівлю проводять під час цвітіння рослини. Сухого листя виходить 25% . Рослина неофіци-нальна. Хімічний склад. Листя плюща містить сапонінові глікозиди (а- і Р-гедерин, гедеросапонін С, геде-росапонін-Р), дубильні речовини, смоли, каротин, вітамін Е, хлорогенову, мурашину і яблучну кислоти, пектин і йод (у складі органічних сполук).