26 АКТИНІДІЯ ПОЛІГАМНА актинидия полигамная Actinidia polygama — багаторічна рослина родини ак-тинідієвих. Виткий кущ-ліана невеликих або середніх розмірів. Листки чергові, цілісні, зубчасті, при основі — від притуплених до загострених. Квітки правильні, 5-пелюсткові, одиничні, рідше по 2—3, в пазухах середніх листків молодих пагонів, близько 2,5 см у діаметрі. Плід — ягода з конічним гострим носиком. Цвіте у липні. Поширення. В СРСР дико росте на Далекому Сході. Сировина. Використовують плоди, надземну частину та корені. Плоди малоїстівні, бо гіркуваті, пекучі на смак і спричинюють легкий опік слизової оболонки ротової порожнини. Хімічний склад. У свіжих плодах є 1000—1500 мг% (за іншими джерелами — 100 мг % ) аскорбінової кислоти, 8,3 мг % каротину, 1 ЗО мг % вітаміну Р, алкалоїди (у недозрілих плодах). Листки містять кумарини, монотерпени актинідин і метабілактон. У насінні є жирна олія (6,9 % ), до складу якої входять пальмітинова, стеаринова, арахідонова, масляна, ліцолева і ліноленова кислоти. Використання. В науковій медицині Японії використовують екстракт плодів і коренів під назвою полігамол. Цей екстракт виявляє

загальнозміцнюючу і сечогінну дію і застосовується у вигляді ін'єкцій 0,3 % -ного розчину для посилення серцевої діяльності. Використовують А. п. і в народній медицині: в Японії настій плодів або сухих пагонів використовують при запамороченні, люмбаго, ревматизмі, паралічі та гонореї; свіжі плоди їдять для вгамування спраги, а листя вживають у їжу разом із соєвим соусом; у Китаї порошок плодів разом з продуктами перегонки коріння використовують як болетамувальний засіб при кольках, болях у животі і в попереку; в Китаї та Японії ванни з плодів і гал використовують як засіб проти запорів і для зігрівання тіла при ознобі та простуді. 27 АКТИНІДІЯ ПУРПУРОВА актинидия пурпурная Actinidia purpurea — багаторічна рослина родини ак-тинідієвих. Виткий кущ-ліана 8— 10 м завдовжки. Листки чергові, цілісні, зверху темно-зелені, знизу — ясно-зелені, голі або опушені вздовж центральної жилки. Квітки дводомні, правильні, 5-пелюсткові, білі, одиничні. Плід — ягода пурпурового кольору, з носиком, від яйцевидної до видовженої форми з соковитим м'якушем, 2—2,5 см завдовжки. Цвіте у липні. Поширення. Походить з Китаю. В СРСР вирощують у ботанічних садах як декоративну і плодоягідну рослину. Заготівля і зберігання — як у статтях Актинідія гостра і Актинідія коломікта. Хімічний склад. Плоди містять аскорбінову кислоту (85,8—112,0 мг % ), цукри (4,4—7,6 % ), каротин (0,06—0,10 мг%), катехіни (20,0— 26,2 мг%), антоціани (37,2—125,0 мг % ) тощо. Використання. Плоди А. п. використовують так, як і плоди актинідії гострої та актинідії коло-мікти. Сік із ягід А. п. — добрий замінник апельсинового соку. Сік або свіжі плоди А. п. цілюще впливають на роботу кишечника, особливо у дітей. Для приготування з плодів А. п. желе, в якому довго зберігається аскорбінова кислота, свіжі ягоди перетирають з цукровим піском у пропорції 2:3 за вагою. Зберігають при температурі не вищій за 15°. Для задоволення добової потреби в вітаміні С досить 10—15 г такого желе.

28 АЛІГАТОРОВА ГРУША — вічнозелена тропічна рослина родини лаврових. Те саме, що й авокадо. 29 АЛОЕ ДЕРЕВОВИДНЕ, столітник; алоэ древовидное Aloe arborescens — багаторічна вічнозелена рослина родини лілійних. Стебло дерев'янисте, кільчасте. Листки чергові, мечовидно-видовжені, м'ясисті, з восковим нальотом і шипуватим краєм. Квітки оранжеві, зібрані в китицю. Плід — коробочка. Поширення. Батьківщина А. д.— Південна Африка. В СРСР вирощують у відкритому грунті (Грузія, Середня Азія) і як кімнатну та оранжерейну декоративну рослину. Сировина. Використовують розвинені листки і сік з них. Хімічний склад. Сік А. д. містить антраглікозиди (алоїн, ната-лоїн, рабарберон, гомонаталоїн), антрахінони емодин і хризофа-нол, смолисті речовини, ферменти і вітаміни; є сліди ефірних олій. Фармакологічні властивості і використання. Препарати А. д. виявляють проносну, протизапальну, ранозагоювальну, бактерицидну і жовчогінну дію, вони поліпшують апетит, підвищують імуно-резистентність організму. Свіжий сік А. д. використовують як послаблюючий та жовчогінний засіб, при ентероколіті, гастроентериті та хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, закапують у ніс при гострому риніті (по 5—8 крапель), для підвищення стійкості організму до інфекційних захворювань, для лікування опіків, гнійних ран, лишаїв і трофічних виразок. Компреси з соком А. д. призначають при туберкульозі шкіри, вовчанці, променевому дерматиті голови, епітеліо-мі. Тампони, змочені соком алое, вводять у піхву при ерозії шийки матки. Подрібненими листками з соком лікують пародонтоз. Цілі листки, попередньо очищені від шкірки, прикладають до мозолів. Лінімент алое використовують для профілактики і лікування уражень шкіри при променевій терапії. Сироп алое з залізом (стимулятор кровотворення) показаний при гіпохромній анемії, після виснажливих хвороб або інтоксикації. Рідкий екстракт А. д. для ін'єкцій використовують при лікуванні хвороб очей (блефарит, кон'юнктивіт, кератит, ірит тощо), хронічного гастриту, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки,