862 ПЕРСТАЧ ПОВЗУЧИЙ лапчатка ползучая Potentilla reptans — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Стебло лежаче, з повзучими або сланкими пагонами, 10—70 см завдовжки. Листки довгочерешкові,пальчасті, ок-руглояйцевидні, з 5—7 листочками, зверху голі, зісподу притис-нутоволосисті. Квітки двостатеві, правильні, 18—25 мм у діаметрі, жовті, одиничні, зрідка по 2 на довгих (3,5—8,5 см завдовжки) прямостоячих квітконіжках, більших за черешки стеблових листків; чашолистків і пелюсток по п'ять. Плід складається з горіш- КОВИДНИХ СІМ'ЯНОК; ЗОв'яЗЬ І СІ- м'янки голі. Цвіте у червні—липні. Поширення. Перстач повзучий росте по всій території України в долинах річок, на луках, на вологих місцях. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву з корінням, тобто цілу рослину (Herba et radix Potentillae reptantis). Копають з корінням квітуючі рослини і сушать, розстилаючи тонким шаром, на рамках у затінку або в сухому провітрюваному приміщенні. Сухої сировини виходить 20 %. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Рослина містить значну кількість флавоноїдів і дубильних речовин. Фармакологічні властивості і використання. Перстач повзучий використовують як засіб, що має в'яжучі, кровоспинні, протизапальні й слабкі болетамувальні властивості. Форма застосування — настій. Його дають усередину при різних кровотечах, проносах і дизентерії. Зовнішньо настій використовують як полоскання при кровоточенні ясен. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій із цілої рослини (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці З—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — полоскання настоєм (готують, як у попередньому прописі).

863 ПЕРСТАЧ ПРЯМОСТОЯЧИЙ, калган; лапчатка прямостоячая Potentilla erecta, синоніми: Р. silvestris, P. toimentilla, Тот-mentilla erecta — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має товсте циліндричне шишкоподібне дерев'янисте кореневище. Стебла висхідні або прямостоячі, вилчасто розгалужені, 10—40 см заввишки, з рідкими притисненими волосками. Листки стиснуто-опушені, з обох боків зелені (зісподу трохи блідіші); прикореневі листки черешкові, з трьох, рідше — з п'яти круглясто-оберненояйцевидних, спереду надрізанозарубчастих листочків, які швидко засихають і під час цвітіння їх уже немає, стеблові — сидячі, з великими зеленими клиновидно-оберненояй-цевидними, 3—7-надрізаними прилистками і з трьома видовжено-клиновидними, надрізанопилчас-тими листочками. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, одиничні, на довгих квітконіжках, що виходять з пазух верхніх листків: пелюстки оберненояйцевидні, золотисто-жовті. Плід збірний з 8—15 горішковидних сім'янок. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Перстач прямостоячий росте по вологих луках та лісах, по краях боліт на Поліссі, в Карпатах і на Закарпатті, в північній частині Лісостепу, зрідка в Степу. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневища рослини (Rhizoma Tormentillae), які заготовляють восени або рано навесні. Викопані кореневища очищають від корінців і решток стебел, добре миють у холодній воді від землі і сушать на вільному повітрі (на сонці чи під наметом) або в добре

провітрюваному приміщенні, розстеливши тонким (2—3 см завтовшки) шаром на папері чи тканині. Штучне сушіння (після попереднього пров'ялювання на відкритому повітрі) проводять при температурі 50—60°. Сухої сировини виходить 28—32 % . Її зберігають у сухому добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 6 років. Сушені кореневища перстачу є в продажу в аптеках. У народній медицині, зокрема при виготовленні мазі, використовують і свіжі кореневища. Хімічний склад. В кореневищах перстачу прямостоячого є дубильні речовини (до 31 % ), флобафени, кристалічний ефір торментол, тритерпенові сапоніни (похідні а-амірину і торментолу), хінна і елагова кислоти, крохмаль, віск, смолисті речовини й сліди ефірної олії та мінеральні речовини (6 % ). Фармакологічні властивості і використання. Перстач прямостоячий використовують як в'яжучий, протизапальний і кровоспинний засіб. В експерименті in vitro водні витяжки рослини виявляють цитотоксичну дію, згубно діють на вірус герпесу. Застосування перстачу показане при різних запальних захворюваннях травного каналу (ентерит, ентероколіт, диспепсія); при лікуванні проносів дизентерійного характеру і проносів при туберкульозі; при шлункових і кишкових кровотечах, гіперменореї, маткових кровотечах, пов'язаних з запальними захворюваннями жіночих статевих органів. У народній медицині, крім зазначених вище захворювань, відвар кореневищ перстачу дають усередину при ахілії шлунка, гастриті, виразці шлунка, при захворюваннях печінки, жовтяниці різного походження, ревматизмі та подагрі. Використовують перстач і як зовнішній засіб. Відвар кореневищ використовують для лікування кровоточивих ран, виразок і забитих місць, опіків, різних висипів на тілі, мокнучих екзем, геморою, кольпіту і вульвовагі-ніту різної етіології та для лікування справжньої ерозії шийки матки, а також для полоскання ротової порожнини і горла при аф-тозі, стоматиті, гінгівіті та ангіні. Порошком з розтертого кореневища присипають обпечені місця. Мазь застосовують від тріщин на шкірі ніг, рук і на губах. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—5 раз на день до їди; суміш 1 столової ложки кореневищ перстачу і 1 чайної ложки насіння льону звичайного заливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хвилин, охолоджують і п'ють по 1 столовій ложці через кожні 2 години при крово-