Фармакологічні властивості і використання. Плоди персика рекомендуються хворим з порушенням серцевого ритму, при гіпо-хромній анемії, пов'язаній з аліментарним фактором або гіпацид-ним гастритом, як засіб, що стимулює шлункову секрецію і покращує травлення, та як сечогінний засіб. ПРОТИПОКАЗАНО вживати персики хворим на діабет і ожиріння. М'якуш плодів використовують і як фітотерапевтичний засіб у косметиці. З насіння одержують персикову олію, яка є цінною сировиною для фармацевтичної і парфюмерної промисловості. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО: маска на обличчя при сухості шкіри (Hyposteatosis cutis) — м'якуш спілого персика змішують з відваром ромашки лікарської і одержану кашку наносять на обличчя, через 20 хв змивають теплою водою.

860 ПЕРСТАЧ БІЛИЙ, п'ятиперсник; лапчатка белая Potentilla alba — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має здерев'яніле товсте косе кореневище, що закінчується пучком листків, зібраних у прикореневу розетку. Прикореневі листки — з довгими черешками, пальчастороздільні, зверху темно-зелені, голі, зісподу — сріблястоволосисті; листочки (їх 5) видовженоланцетні, з дрібними зубцями на верхівці. Квітконосні стебла тонкі, висхідні, з 1—3 трійчастими листками, виходять з пазух прикореневих листків. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, зібрані по 2—4 в рідкі півзонтики; пелюстки білі, широкооберненояйцевидні, виїмчасті. Плід складається з го-рішковидних сім'янок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Перстач білий росте по лісах, чагарниках і узліссях на Поліссі, в Лісостепу та передгір'ях Карпат. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву або цілу рослину (траву з кореневищем) перстачу. Збирають квітуючі рослини і сушать, розстилаючи тонким шаром, на рамках у затінку або в сухому провітрюваному приміщенні. Рослина неофіціальна. Хімічний склад. Перстач білий містить дубильні речовини (поліфеноли й конденсовані таніни), елементарний йод, аніон йодистої кислоти (J03) , сапоніни та різні елементи, а саме: натрій, кальцій, алюміній, нікель, вісмут, лантан, молібден, літій, кобальт, мідь, срібло, цинк, залізо і марганець. Більшим вмістом біологічно активних речовин відрізняється коренева система рослини. Фармакологічні властивості і використання. Дослідами, проведеними в клінічних умовах, встановлено, що водний настій рослини є досить ефективним засобом для лікування захворювань тиреотоксикозу. Курс лікування — один місяць. При необхідності його повторюють після двомісячної перерви. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (10 г сировини на 200 мл окропу) приймають залежно від стадії хвороби і стану серця хворого від 1 столової ложки до третини склянки 2—3 рази на день (індивідуальну дозу підбирає лікар!).

861 ПЕРСТАЧ ГУСЯЧИЙ, гусяча лапка, рябинник дорожній; лапчатка гусиная Potentilla anserina, синонім —-Argentina anserina — багаторічна кореневищна трав'яниста рослина родини розових. Головне стебло вкорочене, з розеткою прикореневих листків, із пазух яких виходять довгі (15— 40 см завдовжки) повзучі укорінювані в вузлах пагони. Листки непарноперисті, короткочерешко-ві, овальні або видовжені; листочки (їх 6—11 пар) видовжено-оберненояйцевидні або видовже-ноеліптичні, глибокопилчасті, зісподу сріблясто-шовковисті, зверху зелені або прилегловолосисті й сіруваті. Квітки правильні, двостатеві, 1—2 см у діаметрі, золотаво-жовті, одиничні, на довгих квітконіжках, що виходять з прикореневої розетки або з повзучих пагонів; чашолистків і пелюсток по 5. Плід складається з го-рішковидних сім'янок; зав'язь і сім'янки голі. Цвіте з травня по серпень. Поширення. Перстач гусячий росте по всій території України на берегах річок, по вологих місцях на луках і особливо на випасах. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву (Herba Anserinae), кореневище (Rhizoma Anserinae) і зрідка плоди (Fructus Anserinae) перстачу. Траву заготовляють під час цвітіння рослини; кореневища — весною, поки немає листя, або восени, коли листя зів’яне; плоди — восени в стадії повної стиглості. Зібрану траву використовують свіжою (у вигляді соку) або сушать, розстеливши тонким шаром у затінку на протязі або в добре провітрюваному приміщенні. Кореневища викопують із землі, добре обмивають водою, обрізують гнилі та ушкоджені частини, очищають від корінців і після пров'ялювання на повітрі сушать на горищі, під наметом чи в теплій кімнаті. Зібрані плоди при потребі досушують. Готову сировину зберігають у коробках або в паперових мішечках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Кореневища і трава містять 10—18 % дубильних речовин, значну кількість аскорбінової кислоти (у листі — 220— 297, у кореневищах — до 105,6 мг%); у кореневищах, крім того, є тритерпеновий сапонін торментол, хінна кислота, барвники та крохмаль; у траві — ефірна олія (0,28 %), гіркоти, флавоноїди (кверцетин, кемпферол, мірицетин, дельфінідин та ціанідин), р-кумарова, ферулова й елагова кислоти та смоли. Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині