вітаміни групи В, сліди алкалоїдів та значну кількість кремнезему.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати парила
звичайного мають в'яжучі й сечогінні властивості, збуджують апетит і
рефлекторно посилюють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації
обміну речовин, виявляють кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості.
На дослідах in vitro виявлено, що водні витяжки з рослини виявляють
пригнічуючу дію на вірус герпесу, а спиртові витяжки пригнічують
розвиток золотистого стафілокока й а-гемолітичного стрептокока.
Експериментально підтверджено й глистогінні властивості рослини.
Найдоцільніша форма застосування парила звичайного — настій. Усередину
його рекомендують при хворобах печінки і жовчного міхура (гепатит,
жовтяниця, жовчнокам'яна хвороба), як шлунковий засіб і протиотруту при
алкалоїдних отруєннях, проти проносів і глистів, від геморою та
бородавок (Verru-cae vulgaris), для зупинки внутрішніх кровотеч (кровохаркання,
ниркові й маткові кровотечі), у випадку стійкого запалення сечового
міхура, олігурії й нічного нетримання сечі та при застійних явищах і
набряках. При захворюваннях печінки і жовчного міхура настій парила
доцільно за-стосуватив суміші з іншими, сильнішими жовчогінними засобами
рослинного походження. В суміші
3 іншими рослинами парило застосовують і при нирковокам'яній хворобі.
Зовнішньо настій трави парила вживають при запальних процесах порожнини
рота і верхніх дихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів і виразок,
при фурункулах і дерматитах, для спинення паренхіматозних кровотеч, при
геморої, для промивання піхви при білях та для ножних ванн при відчутті
втоми після тривалої мандрівки. Використовують парило звичайне і в
гомеопатії.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу,
настояти 2 години) по півсклянки
4 рази на день до їди; настій (20 г сировини на 300 мл окропу) по 1
столовій ложці через кожні 2 години при кровохарканні; відвар трави
(20—30 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці кожної години
при проносах; згущений відвар (ЗО г сировини на 360 мл окропу, уварити
до половини) по 1 столовій ложці через кожні З години при маткових
кровотечах. ЗОВНІШНЬО — настій (5 столових ложок сировини на 400 мл
окропу, настояти 15 хвилин, процідити) для полоскання, компресів,
примочок, спринцювань і ванн для ніг.
|
832 ПАРОЛИСТ ЗВИЧАЙНИЙ
парнолистник бобовый Zygophyllum fabago — багаторічна трав'яниста гола
рослина родини паролистових. Стебла численні, 48—80 см заввишки, біля
основи нерідко здерев'янілі. Листки супротивні, з однією парою м'ясистих
косих видовжено-оберненояйцевидних листочків. Квітки двостатеві,
правильні, 5-пе-люсткові, розміщені по 2 в пазухах листків; пелюстки
білі, біля основи оранжеві. Плід — коробочка. Цвіте у травні — серпні.
Поширення. Зустрічається в Криму та в південних районах Степу по
приморських берегах, на піскуватих і солончакуватих місцях, рідше — як
бур'ян по засмічених місцях, коло жител.
Сировина. Використовують корені
і листя. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Листя містить алкалоїди,
зокрема зигофабагін, сапоніни, дубильні речовини, аскорбінову кислоту.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати трави П. з. мають
бактерицидні властивості. Чай, приготовлений з листя рослини, вживають
при занепаді сил, ослабленні серцевої діяльності, а також як
глистогінний засіб. Подрібнене свіже листя прикладають до фурункулів і
ран. Як ранозагоювальний засіб використовують корінь, розтертий зі
смальцем.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — подрібнене листя заварюють як чай (1 чайна ложка на 200 мл
окропу) і п’ють по 1 столовій ложці 3 рази на день.
Рослина отруйна!
|
833 ПАСИФЛОРА ІНКАРНАТНА—
багаторічна трав'яниста ліана родини страстоцвітих. Те саме, що й
пасифлора м'ясо-червона.
834
ПАСИФЛОРА М'ЯСО-ЧЕРВОНА,
пасифлора інкарнатна, страстоцвіт м’ясо-червоний; пассифлора
мясо-красная Passiflora incarnata — багаторічна трав'яниста ліана родини
страстоцвітих. Стебло лазяче за допомогою вусиків або сланке (при
відсутності опори), гладеньке, круглясте, облистнене, при основі
дерев'яніюче, до 6 м завдовжки. Листки прості, чергові,
глибокотрироздільні, шкірясті, зверху зелені, зісподу сіруваті, по краю
дрібнопилчасті, на довгих черешках. Квітки правильні, двостатеві, великі
(близько 5 см
1 більше в діаметрі), складаються з п'ятилистої чашечки і п'яти-листого
віночка, а поміж віночком і тичинками розташовані
2 кільця довгих ниткоподібних бузкових торочок, що надає квіткам
неповторної краси. Плід ягодоподібний, овальний, соковитий, їстівний,
жовто-оранжево-го кольору. В умовах Аджарської А РСР цвіте у липні —
вересні.
Поширення. Батьківщина пасифлори — Бразілія. В СРСР її культивують як
лікарську рослину на Чорноморському узбережжі Кавказу. |