768 НЕОТІАНТА КАПТУРУВАТА неоттианта клобучковая Neottianthe cucullata — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби нирковидні, знизу виїмчасті, вкриті короткими сосочками. Стебло просте, тонке, гранчасте, 10—ЗО см заввишки. Листків 3—4; з них 2 зближені, загострені, з кількома поздовжніми жилками, сполученими поперечними жилками; верхні — 1—2 листки невеликі, лінійно-ланцетні, гострі. Квітки двостатеві, неправильні, шестироздільні, рожево-лілові, без запаху, зібрані в щільний однобічний, 6—20 (24)-квітковий колос. Усі листочки оцвітини однакової довжини, зібрані шоломом; зовнішні — видовжено-ланцетні, загострені, 6—8 мм завдовжки; внутрішні — лінійні, вужчі за зовнішні. Губа 7—9 мм завдовжки, зверху рясно вкрита дрібними сосочками, глибокотри-лопатева, з лінійними боковими та довшою і ширшою середньою лопаттю. Шпорка спрямована донизу, зігнута вперед, від ширшої основи поступово до кінця звужена і на кінці іноді кулевидно розширена, коротша за губу і зав'язь. Плід — коробочка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Неотіанта каптуру-вата — рідкісна, зникаюча рослина. Трапляється на Розточчі — Опіллі, на Поліссі, дуже рідко — в Правобережному Лісостепу. Росте переважно в соснових і мішаних лісах. Занесена до Червоної книги Української РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

769 НЕТРЕБА ЗВИЧАЙНА, зобник, туриця; дурнишник обыкновенный Xanthium strumarium — однорічна трав'яниста шорстка сірувато-зелена з неприємним запахом рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, розгалужене, бурувате, вгорі залозисте. Листки чергові, черешкові, округло-трикутні або яйцевидні, при основі серцевидні, надрізанозубчасті, часто 3—7-ло-патеві. Квітки трубчасті, дрібні, зеленаві, одностатеві (рослини однодомні), зібрані в кошики, що розміщені в пазухах листків пучками; кошики з тичинковими квітками — багатоквіткові, оточені обгорткою з однакових незрослих листочків; з маточковими — двоквіткові, їхня обгортка зрос-лолиста. Обгортка плодів сіро-зелена, овальна до основи і до верхівки звужена, 10^-15 мм зав-

довжки і 5—9 мм завширшки, на верхівці — з двома прямими розставленими або зближеними колючками, рідко вкрита шипиками, які не доходять до верхівки обгортки. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Нетреба звичайна росте по всій території України на засмічених місцях, на полях, у садах. Сировина. Для медичних потреб заготовляють траву нетреби, зрізуючи облистнену частину стебел під час цвітіння рослини. Зібрану сировину використовують свіжою або сушать під укриттям на вільному повітрі. Рослина неофіци-нальна. Хімічний склад. Трава роЬлини містить значну кількість йоду, алкалоїди, глікозид ксантострумарин, аскорбінову кислоту та інші речовини. Фармакологічні властивості і використання. З досвіду вітчизняної і зарубіжної народної медицини відомо, що трава нетреби звичайної має антимікробні, потогінні, жарознижуючі та седативні властивості. Найчастіше настій трави нетреби п’ють при діареї, дизентерії, при хворобах простудного характеру, при шкірних захворюваннях та хворобах щйтовидної залози. Свіжий сік рослини вважається ефективним засобом від кропив'янки. Як зовнішній засіб використовують свіжий сік і настій трави нетреби. Ними змащують уражені місця при шкірних захворюваннях (екзема, лишаї, скрофульозні струпи, рак шкіри, вугри, висипи, грибкові ураження тощо). Нетребу звичайну використовують у гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова ложка висушеної трави на 200 мл окропу, кип'ятити 10 хвилин) по 1 склянці 2— З рази на день; свіжий сік по 15—20 крапель на один раз (дітям — від 2 до 10 крапель на один раз залежно від віку). ЗОВНІШНЬО — настій (готують, як у попередньому прописі) і свіжий сік для примочок. Нетреба звичайна — отруйна рослина. Передозування небезпечне! При місцевому лікуванні також треба дотримуватись обережності, оскільки настій з цієї рослини спричинює паління.