Фармакологічні властивості і використання. Відвар свіжого листя приймають усередину при виразковій хворобі шлунка, проносі, альгоменореї й метрорагії, а холодний настій — при гарячкових станах і запаленнях органів дихання. Застосовують молодило і як зовнішній засіб. Відвар листя використовують як полоскання при ангінах і як натирання при тривалому загорянні на сонці. Свіжим соком виводять бородавки і мозолі, лікують рани і опухи. Для лікування ран і опухів можна використовувати і свіже подрібнене листя. Подрібнене листя або сік, змішані з рослинною олією або смальцем, застосовують при бородавках, ластовинні, синяках, опіках, різних запаленнях шкіри, афтах тощо. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО —відвар листя (4 г сировини на 200 мл окропу, варити 9 хвилин) по три чверті склянки 2—3 рази на день; 2—3 подрібнені листки рослини заливають холодною кип'яченою водою, настоюють ніч і випивають протягом дня за 2—3 прийоми. ЗОВНІШНЬО — відвар листя (12 г сировини на 200 мл окропу, варити 9 хвилин) для полоскання або натирання.

734 МОЛОЧАЙ ГОРОДНІЙ молочай огородный Euphorbia peplus — однорічна трав'яниста гола рослина родини молочайних. Стебла підведені або, рідше, прямостоячі, розгалужені, 10—25 см заввишки. Листки чергові, оберненояйцевидні, тупі. Квітки різностатеві, ОДНОДОМНІ, без оцвітини; ОД-на маточкова квітка та 10—12 тичинкових квіток оточені чашечко-видним покривальцем і утворюють невеличкі суцвіття, подібні до квітки. Головних променів суцвіття три. Плід — трилопатевий тригорішок; насінини шестигранні, по двох гранях борозенчасті, по чотирьох — ямчасті. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Молочай городній росте розсіяно в степових і лісостепових районах України як бур'ян на полях та біля доріг. Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву і коріння. Заготовляють сировину під час цвітіння рослини. Вживають траву й коріння рослини (так само, як і молочний сік) свіжими або сушать. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Молочай городній містить їдкий молочний сік (евфорбій), смолу, каучук, солі яблучної кислоти та мінеральні речовини. Основною діючою речовиною молочного соку є евфор-бон, до складу якого входять евфол, а-евфорбол, тараксерол, тритерпеновий спирт резинеферол і p-амірин. У насінні рослини є жирна олія, смола, евфорбіосте-роїд та сліди алкалоїдів. Фармакологічні властивості і використання. Настій трави, молочний сік (свіжий чи сухий розведений) і відвар цілої рослини використовують у дерматології і косметиці (див. статтю Молочай кипарисовидний). При виведенні веснянок і плям обличчя змащують спочатку молочним соком, а потім — риб'ячим жиром. Свіжий молочний сік рослини використовують і для боротьби з блощицями. Останнім часом увагу дослідників привертають повідомлення про антибластичні властивості молочаїв і можливості синтезу статевих гормонів і вітаміну D з евфорбіостероїду. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — відвар із свіжої рослини (дві рослини з корінням на 10 л окропу) у вигляді ванночок для лікування корости. Молочай городній — отруйна рослина. Передозування небезпечне!

735 МОЛОЧАЙ КИПАРИСОВИДНИЙ молочай кипарисовидный Euphorbia cyparissias — багаторічна трав'яниста сірувато-зелена, з білим молочним соком рослина родини молочайних. Стебла численні, прямостоячі, 10—40 см заввишки, голі або в нижній частині короткопухнасті, з неплідними густооблистненими гілочками. Стеблові листки вузь-колінійні, сидячі, до основи звужені, тупі, одножилкові; верхівкові — нитковидні. Квітки різностатеві, однодомні, без оцвітини; одна маточкова квітка та 10—12 тичинкових квіток оточені дзво-никовидним покривальцем і утворюють невеличкі суцвіття, подібні до квітки. Головних променів суцвіття 10—15. Плід — густо-дрібнобородавчастий трилопатевий тригорішок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Молочай кипарисовидний росте майже по всій території України (крім Донецького Лісостепу і Степу) на степових схилах, відкритих піщаних місцях, як бур'ян на полях та біля доріг.