7 АГРУС ЗВИЧАЙНИЙ крыжовник обыкновенный Grossularia ieclinata — багаторічна рослина родини агрусових. Кущ заввишки 60— 150 см з колючими пагонами. Листки 3—5-лопатеві, зубчасті. Квітки сидячі, з зеленуватими, червонуватими або пурпуровими пелюстками, одиничні або в 2— 3-квіткових китицях. Плоди (несправжня ягода) округлі або видовжені, забарвлені в білий, жовтий, рожевий, червоний або чорний колір. Цвіте у травні -— червні. Поширення. Вирощують у садах в усіх районах України. Заготівля і зберігання. З зелених і напівстиглих ягід виготовляють компоти та варення, із стиглих — соки, вина, мармелад, начинку для цукерок тощо. Ягоди можна сушити або маринувати.

Хімічний склад. Плоди агрусу містять 6—10 % цукрів (фруктоза, глюкоза, сахароза), до 2,3 % органічних кислот (переважно лимонна і яблучна), близько 1 % пектинових речовин, близько 2 % клітковини, аскорбінову кислоту (25—ЗО мг%), каротин (0,2 мг%), вітамін Е (0,56 мг%), фолієву кислоту, фенольні сполуки (катехіни, лейкоантоціани, антоціани, флавоноли, фенольні кислоти), сполуки калію, заліза, йоду, міді, марганцю, фтору та цинку. Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині агрус використовують як вітамінний, сечогінний, жовчогінний та послаблюючий засіб, як засіб, що нормалізує артеріальний тиск, протидіє новоутворенням. Корисно вживати агрус при атеросклерозі, крововиливах, пов'язаних із зниженням міцності кровоносних капілярів, при гіпертонії, анемії, послабленні діяльності шлунково-кишкового тракту, при хронічних запорах, захворюваннях нирок і сечового міхура. При порушенні обміну речовин і ожирінні рекомендується вживати протягом 3—4 тижнів багато ягід агрусу з одночасним обмеженням калорійності їжі. ПРОТИПОКАЗАНО вживати агрус при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення, при ентеритах і колітах, що супроводяться проносом.

8 АДОКСА МУСКУСНА, пижмачка; адокса мускусная Adoxa moschatellina — багаторічна трав'яниста рослина родини адоксових, 5—15 см заввишки; має мускусний запах. Прикореневі листки (1—3) двічі-трійчастоскладні, довгочерешко-ві; стеблових листків два, вони трійчасті, розміщені супротивно біля середини квітконосного стебла. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, жовтаво-зелені, в головчастих суцвіттях на верхівці стебла. Плід — кістянка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Росте в листяних лісах, по чагарниках майже по всій території України, крім Південного Степу. Сировина. Використовують коріння, яке заготовляють восени. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить дубильні речовини, кавову і р-ку-марову кислоти, б-лактон; у коренях є ефірна олія. Фармакологічні властивості і використання. Ефірна олія А. м. виявляє спазмолітичну дію. Настій коріння має антимікробні та ранозагоювальні властивості і застосовується зовнішньо у вигляді компресів і обмивань при лікуванні гнійних ран. Лікарські формя і застосування. ЗОВНІШНЬО — настій (20 г подрібненого коріння на 200 мл окропу, настоюють кілька годин у термосі, проціджують) для ком