стану (за об'ємом) подрібненого листя заливають у термосі 2 частинами окропу, напарюють ніч, проціджують і п'ють по півсклянки або по склянці 3 рази на день за ЗО хвилин до їди як гіпотензивний засіб (вживання напару припиняють після настання ефекту); хо-лагол (Cholagolum) по 5 крапель на цукрі 3 рази на день за ЗО хвилин до їди як жовчогінний і спазмолітичний засіб при жовчнокам'яній хворобі, холециститах і гепатохолециститах (при наявності диспепсичних явищ приймають під час їди або після їди; при приступах жовчної коліки приймають одноразово 20 крапель); оліметин (ОИ-metinum) при наявності конкрементів приймають по 2 капсули 3—5 разів на день (до їди; при печії — після їди), а для профілактики (після відходження конкрементів) — по 1 капсулі в день протягом тривалого періоду.

695 МАСЛИНКА ВУЗЬКОЛИСТА, лох вузьколистий; лох узколистный Elaeagnus angustifolia — кущ або невелике (3—8 м заввишки) дерево з колючими гілками родини маслинкових. Молоді пагони сріблясто-білі від зірчастих волосків. Листки чергові, лінійно- або видовженоланцетні, цілокраї, сріблясті. Квітки двостатеві, запашні, по 1—3 в пазухах листків, оцвітина 4-лопатева, дзвоникувата, всередині жовта, зовні — срібляста. Плід — кістянкоподіб-ний, жовтий, борошнистий. Цвіте у червні, плоди достигають у серпні — вересні.

Поширення. Маслинка вузьколиста дико росте на Кавказі і в Середній Азії. По всій території України, особливо у Степу і Лісостепу, її вирощують як фіто-меліоративну і декоративну рослину. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують плоди (Fructus Elaeagni), рідше — квітки (Flores Elaeagni) і листя (Folia Elaeagni). Квітки збирають, коли вони повністю розпустяться; листя — у червні — серпні; плоди — з моменту повної стиглості і аж до настання морозів. Плоди споживають свіжими або сушать. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Плоди маслинки містять дубильні й слизисті речовини, до 40 % вуглеводів (фруктоза — 20 % , сахароза, глюкоза), органічні кислоти, білки (до 10 % ), солі калію і фосфору. У листі є таніди і аскорбінова кислота (140—350 мг%), а в квітках — ефірна олія (близько 0,3 % ). Фармакологічні властивості і використання. Натуральні плоди або виготовлені з них препарати (відвар, порошок) і страви (узвар, кисіль) використовують як в'яжучі й протизапальні засоби при проносах і катарах шлунково-кишкового тракту. Відвар плодів, крім того, вживають при хворобах дихальних шляхів, від глистів та як сечогінний засіб при водянці. Настій квіток п’ють при простудних захворюваннях та як засіб, що поліпшує роботу серця. Препарати з сухого листя рослини застосовують як болетамувальний засіб при подагрі й ревматизмі, а подрібнене свіже листя прикладають до гнійних ран. Настойку з свіжих дозрілих плодів застосовують у гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар плодів (50 г сировини на 300 мл окропу) по 2—3 столові ложки 2—4 рази на день до їди або під час їди; настій квіток (2 чайні ложки сировини настоюють 1 годину на склянці окропу) по 1 столовій ложці 2—4 рази на день; порошок плодів (розмелюють шкірку і борошнисту частину плодів) по 2•—3 столові ложкй на прийом 2—4 рази на день до їди або під час їди (дітям дають по 1 чайній ложці 3—4 рази на день). ЗОВНІШНЬО — розпарене листя загортають у марлю і прикладають до хворих місць для зменшення подагричних і ревматичних болів.