687 МАРЕНКА ЗАПАШНА ясменник душистый Asperula odorata — багаторічна трав'яниста з запахом кумарину рослина родини маренових. Стебло чотиригранне, пряме, нерозгалужене, 10—40 см заввишки, гладеньке, голе, лише біля основи листків — з кільцем волосків. Листки сидячі, по краях шорсткі від спрямованих вперед шипиків; нижні листки лопатчасті, зібрані 4—6-членними кільцями, верхні — ланцетні, гострі, по 8 у кільці. Квітки правильні, дрібні, зібрані на верхівці стебла трьома півзонтиками, що утворюють щитковидну ВОЛОТЬ; ВІНОЧОК 6ІЛИЙ, лійкуватий, до середину чотири-роздільний. Плід сухий, вкритий гачкувато-загнутими щетин-

ками; розпадається на 2 горішки. Цвіте у травні—липні. Поширення. Маренка запашна росте в широколистяних лісах у Карпатах, на Розточчі-Опіллі, на Західному і Правобережному Поліссі, в лісостепових районах, у Лівобережному Степу та в Гірському Криму. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву маренки (Herba Asperulae odoratae), яку зрізають в період бутонізації та на початку цвітіння рослини і швидко сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Сухої сировини виходить ЗО— 33 % . Зберігають у сухому місці (сировина гігроскопічна). Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава маренки запашної містить флавоноїди (0,61 % ), кумарин (0,18 % ), лактон асперулозид (до 0,15 % ), щавлеву, винну, катехінову, яблучну й водорозчинну кремнієву кислоти, вітамін С (59,5—87 мг% ), смолисті (4,12 % ), дубильні і гіркі речовини та сліди ефірної олії. Фармакологічні властивості і використання. Препарати маренки запашної активно впливають на обмін речовин, заспокійливо діють на центральну нервову систему, уповільнюють скорочення і регулюють роботу серця, стимулюють виділення сечі, жовчі і поту, мають легкі послаблюючі, антисептичні, ранозагоювальні та болетамувальні властивості. Настій трави маренки запашної приймають усередину від серцебиття, при ангіоневрозах, неврастенії, істеричних приступах, безсонні, невралгії, при жовтяниці, жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах, при запорах, проносах і гострих катарах кишечника, водянці і набряках, дисменореї та як пом'якшувальний засіб при кашлі. Як зовнішній засіб настій трави маренки запашної використовують для лікування ран, виразок, фурункулів, наривів та гноячкових висипів. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мг окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки 4 рази на день до їди; 2 чайні ложки суміші трави маренки запашної (40 г), листя горіха волоського (10 г) і суцвіть липи серцелистої (50 г) настоюють 20 хвилин на склянці окропу і п'ють по 1—2 склянки на день при схильності до шкірних хвороб. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують як у попередньому прописі) для обмивань, примочок і компресів. Маренка запашна — отруйна рослина. Передозування небезпечне! 688 МАРИМУХА гриб родини мухоморових. Те саме, що й мухомор червоний.

689 МАР'ЇН КОРІНЬ — багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Те саме, що й півонія незвичайна. 690 МАРУНА ВЕЛИКА, кануфер; ромашник большой Pyrethrum та jus — багаторічна трав'яниста білувато-повстиста з приємним запахом рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі або підведені, прості або у верхній частині розгалужені, 50—120 см заввишки. Листки шкірясті, цілісні, видовженоеліптичні, тупі, по краю зарубчасто-зубчасті; нижні й середні — черешкові, верхні — сидячі. Квітки трубчасті, жовті, у невеликих (до 7 мм у діаметрі) кошиках, які утворюють негустий щиток. Інколи спостерігається утворення і язичкових квіток, вони білого кольору. Плід — сім'янка. Цвіте у серпні—вересні. Поширення. Походить з Південної Європи. На території України вирощують як овочеву рослину; часом дичавіє. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву маруни, яку зрізають під час цвітіння рослини на висоті 12— 15 см від поверхні грунту і сушать під укриттям на вільному повітрі. Зберігають у щільнозакритих банках чи бляшанках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава маруни великої містить до 0,4 % ефірної олії, основними складовими частинами якої є парафін та різні кетони. Фармакологічні властивості і використання. Настій трави маруни великої використовують як седативний, спазмолітичний (при болісних менструаціях), протису-домний, вітрогінний, дезинфікуючий, антигельмінтний і як такий, що стимулює виділення шлункового соку, засіб. Свого часу видатний природознавець К. Лінней вважав маруну радикальним засобом, який знешкоджує наркотичну дію опію. Зовнішньо, як антисептичний засіб, настій трави маруни великої використовують для компресів при травматичних ушкодженнях шкіри. Рослину використовують як інсектицидний засіб для знищення комах і побутових паразитів. Використовують маруну і як пряну приправу до страв, для ароматизації харчових продуктів, у соліннях і овочевих консервах. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (6—10 г сировини на 200 мл окропу) по 150 мл чотири рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави подвійної міцності (20 г сировини на 200 мл окропу) для компресів.