прожилками, на верхівці — цілокраї або трохи зарубчасті. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. Плоди достигають у серпні — вересні. Поширення. Льон звичайний культивують як прядивну і олійну рослину. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб заготовляють насіння льону (Semen Lini). Сім'я льону відпускається аптеками. Строк придатності — 3 роки. У народній медицині використовують і траву, яку заготовляють в період цвітіння рослини. Хімічний склад. У насінні льону звичайного є слиз (до 12%), вуглеводи, глікозид лінамарин та жирна олія (ЗО—48 % ), до складу якої входять гліцериди ліноленової (35—40 % ), лінолевої (25— 35 % ), олеїнової (15—20 % ), пальмітинової і стеаринової кислот. Фармакологічні властивості і використання. Насіння льону належить до м'якодіючих проносних засобів. Набухаючи в шлунково-кишковому тракті, воно подразнює слизову оболонку кишок і цим посилює перистальтику. Швидкому просуванню кишкового вмісту сприяє й жирна олія, що є в насінні. Поряд з цим препарати з насіння льону мають обволікаючі й протизапальні властивості, зумовлені наявністю в ньому значної кількості слизу. Найдоцільніша форма застосування насіння льону — у вигляді слизу (Mucilaginis seminis Lini). Всередину його дають при запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, травного каналу і органів сечовиділення, при загостренні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, при харчовому отруєнні та у випадку запорів. Лікувальні властивості має і лляна олія (Oleum Lini). Її, приймають усередину при спастичних запорах, дизентерії, геморої, нирковокам'яній і жовчнокам’яній хворобах, у ра- зі порушень жирового обміну та при атеросклерозі. Настій сухої трави рослини використовують як сечогінний засіб при захворюванні нирок і сечового міхура. Свіжопотовчене лляне насіння використовують у вигляді припарок при фурункулах і наривах як засіб, що прискорює наривання їх. Лляну олію застосовують для гоєння ран і опіків (в останньому випадку її змішують з сирим яйцем). З неї виготовляють препарат лінетол, який використовують для профілактики й лікування атеросклерозу. Проводять 4—5 курсів лікування з перервами між ними на 2—4 тижні. Тривалість курсу лікування—1—1,5 місяця. Лінетол ПРОТИПОКАЗАНИЙ при гострих порушеннях функції ки-

шечника (проноси) та при посиленні болів при холециститі. Як зовнішній засіб лінетол застосовують при опіках і променевих ураженнях шкіри. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій сухої трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; слиз насіння льону (1 частина цілого насіння на ЗО частин окропу, збовтують 15 хвилин, проціджують і віджимають) по чверті склянки З рази на день за ЗО хвилин до їди, готуючи безпосередньо перед вживанням (курс лікування —2—3 тижні); свіжу лляну олію вживають по 1 столовій ложці 4—5 раз на день; лінетол (Linaetholum) приймають уранці безпосередньо перед їдою або під час їди по 20 мл (півтори столової ложки) 1 раз на день; столову ложку суміші лляного сім’я (20 г), плодів ялівцю звичайного (20 г), листя чорниці звичайної (40 г) і трави приворотня звичайного (10 г) настоюють 6 годин на склянці холодної води, кип'ятять 15 хвилин, проціджують і п’ють по 1 склянці 2—3 рази на день при діабеті. ЗОВНІШНЬО — суміш (порівну) лляної олії і вапняної води або суміш ретельно змішаних у пляшці 1 склянки лляної олії і 4 сирих яєць для лікування опіків.

666 ЛЬОН ПРОНОСНИЙ лён слабительный Linum catharticum — одно- або дворічна трав'яниста рослина родини льонових. Стебла прості або вилчасторозгалуже-ні, тонкі, густооблистнені, ' 5— і ЗО см заввишки. Листки супротивні (лише верхні — часом чергові) цілісні, сидячі, з однією жилкою; нижні — оберненояйцевидні, тупуваті; верхні — видов-женоланцетні, по краю шорсткі. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані по 15— 60 на верхівках стебла у волотисті суцвіття; пелюстки 4—5 мм завдовжки, білі, з жовтавим нігтиком, довші за чашечку. Плід — 10-гнізда куляста коробочка. Цвіте у травні — серпні. Поширення. Льон проносний росте майже по всій території України (крім Степу) на вологих луках, серед чагарників, у світлих лісах, іноді як бур'ян на полях. Сировина. Для лікарських потреб використовують траву (Herba Li-пі cathartici), зібрану під час цвітіння рослин. Сушать траву в затінку на відкритому повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава льону проносного містить гірку речовину лінін (0,5%), глікозид лінамарин, смолисті речовини (2 % ) та ефірну олію (0,15 % ). Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині льон проносний відомий своїми проносними і сечогінними властивостями. Зважаючи на це, настій трави його використовують при запорах, водянці, нирковокам'яній хворобі. Слід пам'ятати, що тривале, а особливо надмірне вживання препаратів цієї рослини може спричинити отруєння. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки сировини на 400 мл окропу) п'ють по 2 склянки на день ковтками; порошок трави приймають по 2 г на день за 2—3 рази.