1 змащування; суміш коріння лопуха, квіток нагідок лікарських і шишок хмелю звичайного у співвідношенні 2: 1 :1,5 готують як відвар (45 г суміші на 1 л окропу) і застосовують для миття голови 2 рази на тиждень при випаданні волосся і лупі; суміш коріння лопуха, трави вересу звичайного, листя кропиви жалкої і шишок хмелю звичайного у співвідношенні 2 : 2 : 2 : 1 готують як Відвар (7 столових ложок суміші на 1 л окропу) і вживають для миття голови 3 рази на тиждень при випаданні волосся і лупі; мазь (відвар однієї столової ложки коріння лопуха на склянці окропу згущують варінням до половини і змішують з вершковим маслом у співвідношенні 1:4) для лікування опіків; відвар суміші (порівну) коріння лопуха і кропиви дводомної, трави вересу звичайного і багна■звичайного, листя брусниці і' розмарину справжнього (500 г на 8—10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, проціджують) використовують для лікувальної загальної ванни при ревматизмі, артритах, виразках, лишаях та екземі (температура води — 36—38°, тривалість процедури — 15—20 хвилин). Спосіб лікування застарілої екземи за методом О. П. Попова (1970). За цим методом місцеве лікування проводять у поєднанні з пероральним. Всередину приймають відвар коріння лопуха (15 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 4 рази на день перед їдою. Для зовнішнього лікування беруть 4—5 столових ложок подрібненого коріння на відро води, кип'ятять і дають вичахнути до середньої температури. В цьому ще теплому відварі намочують вчетверо складене простирадло, завширшки таке, щоб було на весь тулуб від пахов до кісточок на ногах, віджимають його, але не зовсім і швидко й тісно укутують ним хворого. Причому, між ногами у хворого прокладають частину простирадла, щоб голі ноги не доторкалися одна до одної. Не давши простирадлу вихолонути, хворого треба так само укутати й сухим простирадлом, а потім тонкою вовняною ковдрою. Простирадло й ковдру закріплюють булавками й залишають хворого на півтори-дві години в ліжку. Якщо він засне, то не будять його й не розкутують, аж поки він не проснеться. Лікування цим способом рекомендується застосовувати лише раз на добу (краще на ніч) і через 6 днів треба робити перерву на добу. Ці компреси треба ставити доти, поки на тілі, яке вже очистилося від екземи, не з'явиться легкий висип. Через 1—2 дні цей висип зникне, й лікування можна вважати закінченим. Тривалість лікування — 2—3 тижні. Таким способом лікують і рецидивуючий ревматизм.   656 ЛОХ ВУЗЬКОЛИСТИЙ багаторічне колюче дерево заввишки до 7 м і більше родини маслинкових. Те саме, що й маслинка вузьколиста. 657 ЛОХИНА листопадний дуже розгалужений кущик родини ; брусницевих. Те саме, що й буяхи.

658 ЛУНАРІЯ ОЖИВАЮЧА лунник многолетний Lunaria rediviva — багаторічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. Стебло пряме, стояче або висхідне, округле, опушене, 40—100 см заввишки. Листки чергові, черешкові, великі, глибокосерцевидні, довго-загострені, зубчасті, коротково-лосисті. Квітки двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, запашні, зібрані В ЩИТКОВИДНІ китиці; ПЄ-люстки фіолетові, 15—20 мм завдовжки. Плоди — звислі, зовсім плоскі еліптичні, на верхівці й при основі гострі стручечки завдовжки ЗО—90 мм і завширшки 15—35 мм; насіння велике, темно-червоне. Цвіте у травні — червні. Поширення. Лунарія оживаюча росте в тінистих листяних лісах на Закарпатті, в Карпатах, на Прикарпатті, рідше на Розточчі-Опіллі та в Західному Лісостепу і дуже рідко — в Лівобережному Лісостепу. Культивують як декоративну рослину. Сировина. Для виготовлення ліків використовують насіння. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад ще не вивчено. Фармакологічні властивості і використання. Настій насіння лу-нарії оживаючої має седативні й діуретичні властивості. Його призначають при епілепсії й спазмофілії та як сечогінний засіб. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (4 чайні ложки подрібненого насіння на 200 мл окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують) по 1 столовій ложці 4 рази на день до їди; дітям — по 1 чайній ложці 2—3 рази на день до їди.

659 ЛУТИГА РОЗЛОГА лебеда раскидистая At rip lex patula — однорічна однодомна трав'яниста з борошнистою поволокою, рідше — гола рослина родини лободових. Стебло прямостояче, з супротивними висхідними гілками, ЗО—90 см заввишки. Листки ви-довженоромбічні, з списовидною основою і вушками, спрямованими вперед, або ланцетні з клиновидною основою; нижні — супротивні, пониклі, верхні — чергові. Квітки одностатеві, рідше — з домішкою двостатевих, дрібні, малопомітні, в густих колосовидних суцвіттях; тичинкові — з три-п'ятироздільною оцвітиною, маточкові — без оцвітини. Плід — горішок. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Лутига розлога трапляється на засмічених місцях, рідше — як _бур'ян на городах по всій території України. Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану в період цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.