Хімічний склад. Листя рослини містить ефірну олію (0,5—4,5%), катехіни (1,62—2,54 %), флавоноїди (рутин, кемпферол, кверцетин), антоціани, сесквітерпенові лактони. До складу ефірної олії входять камфен, карвон, лимонен, мірцен, а-пінен, р-пінен, сабінен, а-феландрен, Р-фелан-дрен, терпінолен, терпінілформі-ат, евгенол, метилевгенол, аце-тилевгенол, ліналоол, п-цимол, 1,8-цинеол, а-терпінеол, терпі-нен-4-ол. Плоди лавра містять ефірну (3,9—4,1 % ) і жирну (26,3— 44 %) олію, дубильні речовини та інші сполуки. У складі ефірної олії плодів є цинеол, а-пінен, Р-піненцитраль, корична кислота й її ефіри, вільні спирти, феноли, сесквітерпени тощо. Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати з листя рослини приймають усередину при діабеті (гіпоглікемічні властивості), псоріазі й малярії. Настоєм сухого листя на олії натирають болючі місця при артритах, міозитах і невралгіях. Використовують листя і як приправу до страв. Раніше з плодів лавра добували жирну олію (Oleum Lauri), яку використовували як відтяжний засіб при ревматизмі, паралічах і простудних захворюваннях та для лікування корости. У домашніх умовах виготовляють мазь з листя лавра і хвої ялівцю звичайного, яку використовують як заспокійливий і знеболюючий засіб при ревматичних і простудних болях і судомах. У зелених насадженнях Криму лавр виконує естетичну, санітарну й гігієнічну функції, збагачує повітря біологічно активними-речовинами, здатними знезаражувати повітря від шкідливих мікроорганізмів. Експериментальними спостереженнями встановлено, що леткі фітонциди рослини пригноблюють розвиток мікобактерій — збудників туберкульозу. Поєднання декоративних якостей з антимікробною активністю летких виділень робить лавр благородний невід'ємною належністю зелених насаджень курортної зони Криму. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (10 листків заливають трьома склянками окропу, настоюють 2—3 години) по півсклянки 3 рази на день при діабеті; 20 сухих листків заливають двома склянками окропу, кип'ятять 10 хвилин, проціджують і випивають протягом дня за 3 рази при псоріазі (курс лікування — 5—7 днів). ЗОВНІШНЬО — настій листя на соняшниковій олії (ЗО г сировцни на 200 г олії, настоюють 10 днів) та мазь (порошок з листя і хвої ялівцю звичайного змішують з вершковим маслом у співвідношенні 6:1: 12 і розтирають) для втирання.

603 ЛАКОНОС АМЕРИКАНСЬКИЙ лаконос американский Phytolacca americana — багаторічна трав'яниста гола рослина родини лаконосових. Має багатоголове кореневище і товстий веретеноподібний корінь. Стебла товсті, соковиті, зелені або червонувато-зелені, прямостоячі, у верхній частийі розгалужені, 1— З м заввишки. Листки чергові, ко-роткочерешкові, еліптичні або яйцеподібні, цілокраї, на верхівці загострені, 10—20 см завдовжки і 3—6 см завширшки, нерідко червонуваті. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, в довгих китицях; оцвітина з п’яти трав'янистих або білуватих, пізніше червоніючих листочків. Плід соковитий, ягодоподібний, чорно-фіолетовий, сплюснуто-кулястий. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Батьківщина лаконоса американського — Північна Америка. На території України лаконос розводять у садах і парках як декоративну рослину, іноді дичавіє і трапляється на засмічених місцях. Сировина. Для лікарських потреб використовують коріння (Radix Phytolaccae americanae), заготівлю якого проводять восени. Використовують його свіжим або сушать. Рослина офіцинальна в Японії, НДР, ФРН, Англії, США.

Хімічний склад. Коріння лаконоса американського містить алкалоїди (0,16 % ), тритерпенові сапоніни групи p-амірину, ефірну олію (0,08 % ), отруйну речовину фітолакотоксин, вуглеводи (сахароза, крохмаль). Фармакологічні властивості і використання. Раніше свіже коріння і висушене листя рослини використовували як сировину для приготування настойки, яка входила до складу препаратів, що застосовувалися при лікуванні радикулітів, плекситів, тонзилітів, фарингітів тощо. У народній медицині настій або відвар коріння лаконоса використовують як послаблюючий, сечогінний, блювотний і протиглисний засіб. Застосування препаратів лаконоса показане і дає хороший терапевтичний ефект при виразковій хворо- бі шлунка і дванадцятипалої кишки, у разі запорів, при захворюваннях нирок. В дерматології рослина користується репутацією засобу, що активно впливає на обмін речовин. В гомеопатії препарати із свіжого коріння застосовують при дифтерії, фолікулярній ангіні, ларингіті, ревматизмі, ішіасі, радикуліті. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій коріння (5 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день як діуретичний засіб. Препарати лаконоса мають здатність (особливо при передозуванні) викликати небажані токсичні явища.