| 529 КНІК БЕНЕДИКТИНСЬКИЙ,
хрестовий корінь; кник бенедиктинский Cnicus benedictus, синонім —
Carduus benedictus — однорічна, рідше дворічна паву-тинистоволохата
трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче,
колюче, липкозалозисте, 30— 50 см заввишки, з полеглими гілками. Листки
сірувато-зелені, перистороздільні або зубчасто-лопатеві, з колючками на
зубчиках; прикореневі листки до основи звужені в крилатий черешок,
стеблові — чергові, сидячі. Квітки дрібні, трубчасті, жовтаві, зібрані
одиничними кошиками на верхівці стебла й кінцях гілок; обгортка з
жовтавих колючих листочків. Плід — сім'янка. Цвіте у червні —о липні.
Поширення. Дико росте на Кавказі і в Середній Азії. На Укра-
 |
їні рослину розводять у садах. Інколи
дичавіє.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba
Cnici benedicti, синонім— Herba Cardui benedicti), яку заготовляють під
час цвітіння рослини. Збирають верхівки стебел і прикореневі листки.
Сушать на вільному повітрі в затінку або в сушарках при температурі, не
вищій за 45°. Сухої сировини виходить 20—25 % . Зберігають у сухому
приміщенні. Хімічний склад. Трава кніку бенедиктинського містить
сесквітерпеновий лактон кніцин (0,2 % ), гіркі й дубильні речовини,
смоли (5%), стерини, слиз, ефірну олію, аскорбінову кислоту.
Фармакологічні властивості і використання. В науковій медицині настій
трави рослини використовують як засіб, що збуджує апетит і поліпшує
травлення. Ці властивості рослини зумовлені наявністю в ній глікозиду
кніцину, який у терапевтичних дозах підвищує чутливість до смакових
подразників, стимулює виділення шлункового соку і зменшує ферментацію в
кишках; великі дози спричинюють печіння, блювання, коліки і пронос. У
народній медицині рослину використовують при подагрі, жовтяниці, запорах,
атонії шлунково-кишкового тракту після запальних процесів, при
бронхіальній астмі, катарах дихальних шляхів і як засіб, що стимулює
нервову систему і регулює менструальний цикл. Суміш потовченої свіжої
трави з хлористим амонієм використовують для лікування раку шкіри.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу,
настоюють 1 годину) по півсклянки 4 рази на день до іди; чай з трави
рослини (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин)
п'ють по 1 склянці вранці натщесерце і ввечері як за-гальнозміцнюючий
засіб після тривалої виснажливої хвороби; одну столову ложку суміші
трави кніку (20 г), полину гіркого і золототисячника чалого (по 10 г)
настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п’ють по півсклянки 3 рази на
день за 30 хвилин до їди для збудження апетиту; одну столову ложку
суміші (порівну) трави кніку, плодів барбарису звичайного, бруньок
берези бородавчастої, листків горіха волоського, трави звіробою
звичайного і деревію звичайного настоюють 10 хвилин на склянці окропу і
випивають протягом дня за 2—3 прийоми при гепатиті; столову ложку суміші
(порівну) трави кніку, кори крушини ламкої, плодів кмину звичайного,
трави звіробою звичайного і деревію звичайного настоюють 10 хвилин на
склянці окропу і п’ють по 2—3 склянки на день при цирозі печінки.
Вживати препарати кніку при захворюваннях нирок ПРОТИПОКАЗАНО.
|
530 КОЗАЧИЙ ЗАЛІЗНЯК
багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Те саме, що й
залізняк колючий.
531
КОЗЕЛЬЦІ ЛУЧНІ
козлобородник луговой Ттадородоп pratensis — дворічна трав'яниста
рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, розгалужене, ЗО—
120 см заввишки. Листки чергові, сидячі, лінійні або ланцетні,
тонкозагострені, цілокраї, до основи розширені. Квітки язичкові,
яскраво-жовті, з чорно-фіолето-вими пиляками, в кошиках-, квітконоси під
кошиками трохи потовщені, листочки обгортки дорівнюють крайовим квіткам
і коротші за сім'янки. Плід — сім'янка з довгим носиком або без нього;
на верхівці є чубок, складений з нерівних перистих щетинок, при основі
зрослих у кільце. Цвіте у травні — вересні. Поширення. Козельці лучні
ростуть на луках у Карпатах. Сировина. З лікувальною метою
використовують коріння і листя. Коріння заготовляють восени або рано
навесні, викопуючи лише однорічні рослини. Рослина неофіціальна.
Хімічний склад слабо вивчено. Відомо, що в коренях є крохмаль, інулін та
білки. Всі частини рослини містять гіркий молочний сік.
Фармакологічні властивості і використання. Козельці лучні використовують
як діуретичний, антисептичний, протизапальний і ранозагоювальний засіб.
Відвар коріння п'ють при кашлі, жовчно-кам'яній і нирковокам'яній
хворобах, • золотусі, сверблячці та інших захворюваннях шкіри. Для
гоєння гнійних ран • і виразок використовують свіже подрібнене листя
рослини. Цінують козельці і як їстівну рослину. Для їжі придатне молоде
листя
1 коріння. З листя готують салати (як протицинготний засіб), а очищене
від шкірки варене коріння використовують для вінегретів або готують, як
цвітну капусту. Щоб зменшити гіркоту коріння, його вимочують півгодини в
солоній воді. Порошок з листя козельців використовують узимку для
заправки супів (1 чайна ложка на порцію супу). Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (2 чайні ложки сировини на 200
мЛ окропу, варять 10 хвилин, настоюють
2 години, проціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; салат:
молоде листя козельців замочують на ЗО хвилин у солом й воді, виймають,
підсушують на рушнику чи
|
