Поширення. Батьківщина кипариса
вічнозеленого — Північний Іран, Мала Азія, острови Егей-ського моря,
Кріт і Кіпр. У Криму його вирощують як декоративну рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують повністю достиглі шишки. Рослина неофіци-нальна. Хімічний склад. Кипарис вічнозелений містить 0,2—0,5 % ефірної олії, основними компонентами якої є а-пінен (22—55 % ), 6-3-карен (12—32%), лимонен (З—5 % ),> терпінолен (1,5—6%), Р-пінен (1,5—5% ) і камфен (0,5— 4% ). Фармакологічні властивості і використання. В зелених насадженнях Криму кипарис вічнозелений виконує естетичну, санітарну та гігієнічну функції, збагачує повітря біологічно активними речовинами. Леткі фітонциди кипариса знезаражують повітря від шкідливих мікроорганізмів (на 40—56%), особливо від збудників запальних захворювань дихальних шляхів, виявляють позитивну терапевтичну дію на хворих з хронічними неспецифічними захворюваннями легень. Ароматерапія вдало доповнюється елементами рефлекторної естетотерапії за рахунок краси самих рослин, незвичайної форми листя і гами кольорів, які благотворно впливають на центральну і вегетативну нервові системи. Поєднання високих декоративних якостей з антимікробною активністю летких виділень робить цю рослину невід'ємною належністю зелених насаджень знаменитих приморських здравниць Криму. Відвар шишок використовують у народній медицині для місцевих ванн при подагрі. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — беруть третину відра шишок, доливають доверху водою, кип'ятять 15—20 хвилин, охолоджують до температури ЗО—40° і використовують для місцевих ванн Ари подагрі (процедуру закінчують, коли температура відвару стане кімнатною). 510 КИСЛЕ ДЕРЕВО 511 КИСЛЙЧ ЗВИЧАЙНИЙ |
512 КИСЛЯНКА
|
517 КИТЯТКИ ВЕЛИКІ |