505 КЕРМЕК ШИРОКОЛИСТИЙ кермек широколистный Limonium platyphyllum, синонім — L. latifolia — багаторічна трав'яниста рослина родини кермекових. Стебло розгалужене, круглясте, 50—100 см заввишки. Листки всі в прикореневій розетці, великі (15—60 см завдовжки і 3,5—12 см завширшки), еліптичні або видовжено-еліптичні, на верхівці — тупі або заокруглені, з обох боків густоопушені пучкуватими волосками, розміщеними на горбочках. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, з 5-пелюстковими фіолетово-синіми віночками, у рідких колосах, що утворюють велике розлоге щитковидне суцвіття. Плід — однонасінний, нерозкрив-ний. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Росте на півдні Лісостепу, в Степу, в східній частині Гірського Криму та в Південному Криму по степових чагарниках, на узліссях та сухих солонцях. Сировина. Використовують корені, зібрані восени або рано навесні. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Корені містять дубильні речовини (9—19% ), галову і елагову кислоти і барвники, виявляють фітонцидну активність. Фармакологічні властивості і використання. Рослина має в’яжучі й кровоспинні властивбсті. При вживанні відвару коренів К. ш. хворими на гострі шлунково-кишкові захворювання зникають диспептичні явища, припиняються проноси, поліпшується апетит. У народній медицині К. ш. використовують- при катарах шлунка з підвищеною кислотністю, при опущенні шлунка, дизентерії, проносах та як кровоспинний засіб. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар коренів (20— 40 г сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3—4 рази на день; настойку із 100 г коренів К. ш. і 100 г звіробою звичайного на 1,5 л горілки п'ють при виразковій хворобі шлунка по 1—2 столові ложки до їди протягом двох місяців.

506 КИЗИЛ кущ або невелике (до 8 м заввишки) дерево родини деренових. Те саме, що й дерен справжній. 507 КИЗИЛЬНИК ЧОРНОПЛОДИЙ кизильник черноплодный Cotoneaster melanocaipa — невеликий (80—200 см заввишки) кущ родини розових. Листки чергові, яйцевидні або еліптичні, цілокраї, на верхівці округлі, тупі; зверху темно-зелені, роз-сіяно-волосисті; зісподу — густо-білоповстисті. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, по 5—15 у китице- або щитковидних суцвіттях; пелюстки ОКруГ-лі, 3—4 мм завдовжки, білі, наприкінці цвітіння блідо-рожеві. Плоди несправжні (яблуковидні), яйцевиднокулясті, 6—7 мм у діаметрі, чорні, з білуватою поволокою. Цвіте у травні — червні. Поширення. Кизильник чорно-плодий росте розсіяно майже по всій території України (крім Криму) на кам'янистих схилах, серед чагарників. Сировина. Для лікарських потреб використовують траву (пагінці разом з листям) і плоди. Заготовляють траву під час цвітіння рослини. Плоди вживають свіжими. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Листя рослини містить флавоноїди, глікозид, аскорбінову кислоту (230— 250 мг% ). У плодах є алкалоїди, кумарини, флавоноїди, аскорбінова кислота (50 мг% ). Фармакологічні властивості і використання. Кизильник чорно-плодий має діуретичні, жовчогінні і в'яжучі властивості. У народі настій трави вживають при водянці, жовтяниці й проносах різного походження. Плоди їдять для покращення обміну речовин. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 1—2 години, проціджують) по чверті склянки 3—4 рази на день.

508 КИНЗА однорічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Те саме, що й коріандр посівний. 509 КИПАРИС ВІЧНОЗЕЛЕНИЙ кипарис вечнозелёный Cupressus sempervirens — однодомна вічнозелена голонасінна деревна рослина родини кипарисових, з пірамідальною або розлогою кроною, до ЗО м заввишки. Листки лусковидні, пе-рехреснопарні, темно- або ясно-зелені, інколи з синюватим відтінком (на молодих екземплярах — голчасті). Мікростробіли (чоловічі шишки) дрібні, видовжені, з 2—6 мікроспорангіями на нижньому боці лусок, одиничні, на кінцях пагонів. Жіночі шишки великі (до 3 см завдовжки), майже кулясті, біля основи приплюснуті, сірі або сірувато-коричневі, блискучі, дерев'янисті, достигають на другий рік, складаються з 4—6 пар щитковидних багатогранних лусок з обов'язковим шипиком.