ністю. В невеликих дозах відвар або настій трави К. б. вживають усередину при гарячкових станах, коклюші, бронхітах, астмі, порушенні обміну речовин, діатезі, анемії, цинзі, болісних менструаціях і карциномі матки, а також як сечогінний засіб при водянці й захворюваннях сечовивідних органів. Препарати рослини проявляють антиандрогенну активність. Надмірне вживання рослини спричиняє нудоту, блювання, болі в животі, проноси та висипи на тілі. В гомеопатії калюжницю болотну використовують при кашлі, бронхіті, порушенні менструального циклу, при захворюваннях шкіри. Використовують К. б. і як їстівну рослину. Ошпарені окропом мариновані пуп’янки, відомі під назвою «німецькі каперси», відварені в солоній воді пагони і коріння використовують як приправу до м'ясних і рибних страв, у солянках, борщах, салатах тощо. Для використання в їжу пагони і листя слід збирати після початку цвітіння рослини, коли її токсичність зникає. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО —2—3 столові ложки сухої трави загортають у марлю, занурюють в окріп і прикладають до уражених ділянок тіла.

483 КАМФОРОСМА МОНПЕЛІЙСЬКА камфоросма монпелийская Camphorosma monspeliaca — напівкущова, з камфорним запахом рослина родини лободових, заввишки 10—50 см. Утворює густу дернинку, з якої виходять однорічні білуваті або білоповстисті квітконосні пагони, розгалужені тільки в суцвітті. Листки чергові, нитковидно-ши-ловидні, кілюваті, волосисті, згодом майже голі. Квітки дрібні, двостатеві, одиничні, в пазухах приквіткових листків, утворюють густе колосовидне суцвіття. Оцвітина проста, овальна, чотирилиста, 3—3,5 мм завдовжки, густоволосиста; два бокові її зубці зелені, середні зубці — плівчасті. Плід — нерозкривний, з плівчастим оплоднем; насінина вертикальна, видовженоовальна, з розсіяними залозками. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Камфоросма мон-пелійська росте в Донецькому Лісостепу і в Степу, в Криму, особливо на Південному узбережжі; трапляється на південних степах на солонцях, особливо на піскових та щебенистих схилах. Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, яку збирають під час цвітіння рослини. Сушать у затінку на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Надземна частина рослини містить 0,2 % ефірної олії з запахом гіркого мигдалю. Фармакологічні властивості і використання. Камфоросма монпе-лійська має збуджуючі, потогінні та діуретичні властивості. У народній медицині настій трави камфоросми приймають усередину при нервових захворюваннях, коклюші, хронічному нежиті, простудних захворюваннях та водянці, при відсутності менструацій; місцево—для гоєння ран. Припарки з трави застосовують як засіб, що сприяє розсмоктуванню пухлин. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 1—2 години, проціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.

484 КАМЯНИЧКА — невелике (8—12 м заввишки) дерево або великий кущ родини розових. Те саме, що й груша маслинколиста. 485 КАНАТНИК — однорічна трав'яниста рослина родини мальвових. Те саме, що й абутилон Теофраста. 486 КАНУФЕР— багаторічна трав'яниста з прямостоячими більш-менш розгалуженими стеблами рослина родини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й маруна велика. 487 КАПЕРЦІ КОЛЮЧІ — напівкущова рослина родини ка-перцевих. Те саме, що й капер-ці трав'янисті. 488 КАПЕРЦІ ТРАВ'ЯНИСТІ, каперці колючі; каперсы колючие Cappaiis herbacea, синонім — С. spinosa — напівкущова рослина родини ка-перцевих. Стебла голі або негусто опушені, сланкі, до 1,5 м завдовжки. Листки чергові, ко-роткочерешкові, цілісні, еліптичні або овальні, на верхівці загострені, з прилистками у вигляді коротких прямих або зігнутих шипів. Квітки великі (5—7 см у діаметрі), білі або блідо-рожеві, чотиричленні, з численними тичинками, пазушні, одиничні, на довгих (5—6 см завдовжки) ніжках. Плід — ягодоподібний, м'ясистий. Цвітуть у травні — жовтні. Плоди достигають у червні — жовтні. Поширення. Каперці трав'янисті ростуть у Криму на сухих кам'янистих схилах і приморських галечниках. Сировина. Для лікарських потреб використовують стиглі плоди і кору коренів. З викопаного восени коріння здирають кору і сушать. Пуп'янки квіток, верхівки пагонів з бутонами, молоді плоди, мариновані в оцті, вживають під назвою «каперси» як приправу до їжі. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Плоди каперців містять тіоглікозиди, стероїдні сапоніни, рутин, аскорбінову кислоту (23—57 мг% ), цукри (до 12 % ), фермент мірозин, червоний барвник, ефірну і жирну олію та йод; у квітках і бутонах є сапоніни, рутин (до 0,32%), кверцетин, аскорбінова кислота (до