при нервовому збудженні, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі й спазмах судин. Варені з медом плоди калини їдять при кашлі, охриплості, задишці, хворобах печінки, жовтяниці та діареї. Сік з плодів калини з медом використовували в народній медицині для лікування раку молочної залози, для профілактики раку шлунка при гіпоацидному гастриті. Вважається, що систематичне вживання плодів калини покращує самопочуття хворих на злоякісні пухлини органів травлення. Настій плодів калини п'ють проти фурункулів, карбункулів, екземи, різних висипів на тілі, як вітамінний, за-гальнозміцнюючий, потогінний і послаблюючий засіб. У дерматології й косметиці свіжий сік плодів є добрим засобом проти вугрів, висипів та пігментних плям на обличчі, для лікування ран і ураженої екземою шкіри. Настій квіток використовують у народній медицині при кашлі, простуді, задишці, склерозі, туберкульозі легень та при захворюваннях шлунка. Ним полощуть горло при ангінах і промивають рани. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — екстракт калини рідкий (Extractum Viburni fluidum) готують на 50% -ному спирті у співвідношенні 1:1 і п'ють по ЗО—40 крапель 2—3 рази на день до їди; суміш (порівну) екстракту калини рідкого і екстракту грициків звичайних рідкого вживають по ЗО крапель 3 рази на день при кровотечах з матки і надмірних болісних менструаціях; відвар кори (10 г, або столову ложку сировини на 200 мл окропу) приймають по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день після їди; настій плодів (10 г, або дві столові ложки сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3—4 рази на день; настій квіток (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) по 2 склянки на день; сирі розім'яті плоди вживають по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за ЗО хвилин до іди при виразці шлунка, колітах і запорах. ЗОВНІШНЬО — відвар кори (50 г сировини на 1 л окропу) для спринцювання; настій квіток (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) для промивання і полоскання.

480 КАЛИНКА листопадна кущова рослина родини жимолостевих. Те саме, що й бузина червона. 481 КАЛИТНИК однорічна трав'яниста гола роз-сіяноопушена рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Те саме, що й грицики звичайні. 482 КАЛЮЖНИЦЯ БОЛОТНА калюжница болотная Caltha palustris — багаторічна трав'яниста гола рослина родини жовтецевих. Стебло м'ясисте, прямостояче або висхідне, просте або вгорі розгалужене, 15—50 см заввишки. Листки чергові, темно-зелені, блискучі, зарубчасті або зарубчасто-зубчасті, іноді цілісні; нижні — великі, округло-серцевидні, довгочереш-кові; середні і верхні — менші, короткочерешкові або майже сидячі, напівстеблообгортні, з нир-

ковидно-серцевидними або три-кутно-нирковидними пластинками. Квітки двостатеві, великі (до 50 мм у діаметрі), правильні, на довгих квітконіжках у пазухах приквіткових листків; оцвітина пелюстковидна, з 5 або багатьох золотаво - жовтих листочків. Плід — листянка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Калюжниця болотна трапляється по всій території України на болотах і вологих місцях. Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву калюжниці (Herba Calthae palustris), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Рослина неофі-цинальна. Хімічний склад. У надземній частині рослини є сапоніни, дубильні речовини (8,1 % ), улак' тони (анемонін, протоанемонін), флавоноїди, аскорбінова кислота (37 мг%), каротин (5,2 мг%), незначна кількість алкалоїдів. Фармакологічні властивості і використання. Калюжниця болотна використовується в народній медицині і в гомеопатії. Найчастіше її використовують зовнішньо як протизапальний і знеболюючий засіб при опіках, ранах, забиттях, ревматизмі, нейродерматитах, екземі тощо. Особливістю калюжниці болотної є її здатність подразнювати шкіру і слизові оболонки. Свіжий сік рослини спричиняє на шкірі пухирці. Внутрішнє використання рослини обмежується її токсич-