ному запаху з рота, гінгівітах і стоматитах. У гінекологічній практиці настій трави використовують для спринцювань при запальних захворюваннях піхви, а звіробійну олію (у вигляді тампонів) — для лікування ерозії шийки матки. У народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, звіробій використовують при поліартриті, ішіасі, подагрі, туберкульозі легень з кровохарканням, мастопатії, різних запальних процесах, фурункулах тощо. Антибактеріальний препарат трави звіробою новоіманін (Novoimani-num) використовують для лікування опіків і різних гнійних процесів в оториноларингологи. В Болгарії із звіробою звичайного виробляють препарат пефлавіт (Pefla-vit С), який використовують при капіляротоксикозах, гострих гломерулонефритах, атеросклерозі тощо. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— відвар трави (10 г, або півтори столової ложки сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день за ЗО хвилин до їди; настойку трави (у співвідношенні 1:5, на 40 % -ному спирті) по 40—50 крапель З—4 рази на день; настій трави для виганяння глистів (15 г сировини на 100 мл окропу) по 90—150 мл 3 рази на день протягом трьох днів (дітям від одного до семи років), в останній день дають проносну сіль, а всього проводять три такі цикли з проміжками 10—12 днів; напар однієї столової ложки суміші трави звіробою звичайного, деревію звичайного і коріння дягелю лікарського (порівну) на склянці окропу випивають за півгодини перед сном при розумовій перевтомі, нервовому перенапруженні та безсонні. ЗОВНІШНЬО — звіробійна олія (20 г свіжих суцвіть на 200 мл соняшникової олії, настоюють 14 днів, проціджують) для змащування хворих місць; настойку трави (у співвідношенні 1 : 5, на 40 % -ному спирті) по ЗО—40 крапель на півсклянки води для полоскань; настій трави (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують) для спринцювань (перед використанням розводять теплою кип'яченою водою у співвідношенні 1:5); суміш трави звіробою звичайного, кори дуба звичайного, коріння кропиви дводомної, пелюсток троянди білої, суцвіть цмину піскового, трави грициків звичайних, омели білої, кори верби білої, насіння льону звичайного, коренів живокосту лікарського, алтеї лікарської, трави гірчака перцевого і квіток нагідок лікарських (порівну) готують як відвар (4 столові ложки суміші на 2—3 л окропу, кип'ятять 20 хвилин, негайно проціджують) і використовують теплим для спринцювань двічі на день (вранці і ввечері) при білях.

415 ЗЕЛЕНЧУК ЖОВТИЙ, губаня жовта, земляний ладан; зеленчук жёлтый Galeobdolon luteum — багаторічна трав'яниста рідкоопу-шена рослина родини губоцвітих. Стебла висхідні, прості, зрідка — розгалужені, біля основи — червонуваті, 15—50 см заввишки. Листки прості, цілісні, супротивні, черешкові, яйцевидні, подвійно-зубчасті, часто з сріблястими білими плямами. Квітки — у шести-квіткових кільцях. Віночок двогубий, жовтий; верхня губа довго-війчаста, лопаті нижньої губи яйцевидні, середня лопать більша за бічні. Плід — з чотирьох горішків. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте в листяних лісах і в чагарниках по всій території України, крім Степу і Криму. Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Зривають верхівки стебел (суцвіття разом з листками). Сушатн під наметом або в приміщенні з доброю вентиляцією. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад ще слабо вивчено. Відомо, що рослина містить водорозчинні сполуки кремнію. Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині зеленчук використовують як засіб, що має сечогінну та протиза-

пальну властивості. Настій трави з рослини вживають при гострих і хронічних циститах, гломерулонефритах і уретритах, при пієлонефриті, аденомі передміхурової залози, при нетриманні сечі у людей похилого віку внаслідок зниження тонусу сфінктерів сечового міхура. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хв, проціджують) п'ють теплим по 2—3 склянки на день ковтками; чотири столові ложки суміші квіток зеленчука жовтого (20 г), трави звіробою звичайного і листя мучниці звичайної (по 40 г), трави хвоща польового (ЗО г), бруньок берези пухнастої, стовпчиків кукурудзи звичайної, трави споришу звичайного, квіток материнки звичайної (по 20 г), і квіток ромашки лікарської (15 г) настоюють 12 годин на 1 л води, кип'ятять 10 хв, проціджують і п'ють по півсклянки 4 рази на день через 1 годину після їди при гострому і хронічному гломерулонефритах.