ацидних гастритах, при початкових формах панкреатитів. Ягоди споживають свіжими або переробленими на соки, сиропи, напої, екстракти, квас, желе, Мармелад, варення тощо. Розведений водою сік вживають як засіб, що вгамовує спрагу при лихоманкових станах, а сік з медом — при кашлі, ангіні, ревматизмі та гіпертонії. ПРОТИПОКАЗАНО вживати Ж. ч. хворим з виразковою хворобою та гострим запальним процесом шлунково-кишкового тракту. 395 ЖУРАВЛИНІ НОСИКИ — однорічна трав'яниста розсіяно-волосиста рослина родини геранієвих. Те саме, що й грабельки звичайні.

396 ЖУРАВЛИНІ СТРУЧКИ багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних. Те саме, що й купина запашна. 397 ЗАЙЦЕГУБ П'ЯНКИЙ зайцегуб опьяняющий Lagochilus inebrians — колючий напівкущ родини губоцвітих. Стебла численні, 20—60 см заввишки, прямі або висхідні, галузисті, біля основи дерев'янисті, у верхній, трав'янистій, частині — чотиригранні й густо опушені шорсткими волосками. Листки супротивні, широкояйцевидні, біля основи — клиновидні, 3—5-роз-дільні. Квітки сидячі, блідо-рожеві або білі з двома коричневими жилками, зібрані на верхівці стебла в колосовидне суцвіття. Плід — горішок. Цвіте з травня до вересня. Поширення. Трапляється в Середній Азії (Узбекистан і Таджикистан) на підгірних рівнинах та низинах передгір'я, глинистих і кам'янистих схилах, по сухих руслах ариків. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують квітки і листки, які заготовляють під час цвітіння рослини, зрізуючи всю її надземну частину на висоті 5 см від кореневої шийки. Зібрану сировину розкладають тонким шаром у затінку або в приміщенні, яке добре провітрюється, і сушать 5—6 днів, після цього обмолочують, щоб обсипались квітки і листя, а стебла викидають. Зберігають у сухому приміщенні. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Сировина містить лагохілін (дитерпеновий спирт), дубильні речовини (11—14 %), ефірну олію (0,03 % ), органічні кислоти, каротин (7—10 мг% ), аскорбінову кислоту (77— 100 мг% ), вітамін К, смоли й цукри та великий набір (близько 20) мікроелементів, у тому числі кобальт, стронцій, титан, золото та інші. Фармакологічні властивості і використання. Препарати виявляють ефективну гемостатичну, болетамувальну та протисудомну дію. Розширюючи судини, вони знижують кров'яний тиск, а завдяки підвищенню загальної й вільної кислотності збільшують травну спроможність шлунка. В основі механізму гемостатичної дії рослини лежить процес прискорення згортання крові і зменшення проникності судинних стінок. Препарати зайцегуба використовують при легеневих, носових, гемороїдальних, маткових і травматичних кровотечах, для запобігання кровотечам при хірургічних

операціях. Крім цього, використання їх ефективне при функціональних захворюваннях центральної нервової системи, при гіпертонії, алергічних захворюваннях шкіри, при глаукомі та виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Тривале застосування 3. п. підвищує зсідання крові, спричинює пронос, прискорює пульс і посилює серцебиття. В разі підвищеної здатності до зсідання крові (інфаркти, тромбози, тромбофлебіти) препарати зайцегуба вживати не можна. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток і листя (1 столова ложка сировини на склянку окропу, настоюють 4—6 годин) дорослі п’ють по 1 столовій ложці 3—6 разів на день; настойку квіток і листя (готують на 70°-ному спирті у співвідношенні 1 ; 10) по 1 чайній ложці в чверті склянки води, 3—5 раз на день; таблетки (Tabulettae extracti Lagochili), що містять по 0,2 г сухого екстракту рослини, призначають по 1 шт 3—4 рази на день як кровоспинний і седативний засіб. ЗОВНІШНЬО — зволожені в настої салфетки з марлі прикладають на 2—5 хв до ран, що кровоточать.