польового у співвідношенні 1:1 (1 столова ложка суміші на 200 мл окропу) п'ють по 3 склянки за день при недостатній діяльності нирок для посилення сечовиділення: 25 г суміші трави полину гіркого, хвоща польового, звіробою звичайного, золототисячника малого і коріння дудника лісового (по 5 г) заливають 0,5 л червоного вина (кагору), варять ’15 хвилин, додають по 2 г трави м'яти .холодної і коріння валеріани лікарської, настоюють ЗО. хвилин, охолоджують, проціджують і п'ють тричі на день як чай (2— 4 столові ложки приготовленого відвару на склянку окропу) при стійких проносах; салат: яблука, корені селери і очищені від шкірки молоді пагЬни дудника подрібнюють *Via соломку, змішують, заправляють майонезом і спеціями, а зверху посипають кропом (на 60 г пагонів дудника беруть 40 г яблук, 40 г селери, 20 г майонезу, оцет, перець, сіль та кріп). ЗОВНІШНЬО — настойку коріння дудника (у співвідношенні 1:5, на 70% -ному спирті) для натирань; відвар коріння (150 г сировини на 1 л окропу) для загальнозміцнювальної ванни (влити у ванну при температурі 36—37°); мазь (столову ложку коріння чемериці білої і чайну ложку насіння дудника розтирають на порошок і змішують з 50 г свинячого смальцю) для натирань тіла проти білизняних вошей Застосування мазі потребує обережності у зв'язку з отруйністю чемериці.

340 ДУРМАН вонючий — однорічна трав'яниста з неприємним запахом рослина родини пасльонових. Те саме, що й дурман звичайний. 341 ДУРМАН ЗВИЧАЙНИЙ, : бодяк, бісдереро, дурман вонючий; дурман обыкновенный Datura stramonium — однорічна трав’яниста з неприємним запахом рослина родини пасльонових,. Стебло прямостояче, 30—100 см заввишки, порожнисте, просте або вилчасто-розга-лужене, внизу майже циліндричне, вгорі тупокутувате; гілки з внутрішнього боку коротко-опушені. Листки чергові, прості, яйцевидні, нерівномірно загострені, вищербленовеликозубчасті, з черешками, які у верхівкових листків зростаються з стеблом. Квітки двостатеві, правильні, великі, на коротких квітконіжках, одиничні, розміщені в розвилках стебла та гілок; віночок зросло-пелюстковий, білий, лійкуватий, брижуватий, з 5-лопатевим від-

гином; лопаті його широкотри-кутні, різко звужені в тонке вістря. Плід — яйцеподібна прямостояча вкрита шипиками коробочка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Дурман звичайний росте на засмічених місцях, пус тирях, понад дорогами, поблизу жител, йа городах, у садак по всій території України. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовується листя (Folia Daturae stramonii) і насіння дурману (Semina t>atu-fae str&monii). Листя дурману збирають від початку цвітіння рослини й до осінніх заморозків, відриваючи їх^так, щоб залишки черешків не перевищували 2 см. Відібране листя негайно сушать на горищі, під укриттям на вільному повітрі або в сушарках при температурі до 40°. Сушіння припиняють, коли середня жилка листа стає ламкою. Сухої сировини виходить 13—14 % . Строк придатності — 2 роки. Зберігають сировину в сухому місці (при зволоженні губить лікувальні властивості). Аптеками сировина не відпускається. Насіння дурману збирають восени цілком спіле і добре висушують. Використовують насіння лише в народній медицині. Дурман — отруйна рослина. Після роботи з ним треба старанно мити руки. Хімічний склад. Усі частини рослини містять гіосціамін, атропін, скополамін, датурин та інші алкалоїди тропанового ряду. В насінні, крім того, є отруйна жирна олія (16—25%), а в листі — ефірна олія. Фармакологічні властивості і використання. За фармакологічними властивостями дурман звичайний близький до беладон-ни звичайної. Для нього характерні загальні фармакологічні властивості атропінОподібних сполук, основною особливістю яких є здатність блокувати м-холі-нореактивні системи організму. Головною діючою речовиною дурману звичайного є гіосціамін. Він має наркотичні, снотворні, протиспазматичні, заспокійливі та знеболюючі властивості, розширює на тривалий час зіниці очей, зменшує секрецію слинних, шлункових, потових і підшлункової залоз та знижує тонус гладеньких м'язів. На відміну від атропіну гіосціамін виявляє виражену бронхорозширюючу дію, тонізує і збуджує дихальний центр, особливо коли останній пригнічений алкоголем або снотворними препаратами, а за силою холінолітичної дії гіосціамін значно перевершує атропін. У науковій медицині препарати дурма-