шать у сушарках при температурі 60—70°. Строк придатності — 1 рік. Сировина йде на виготовлення препарату поліспоніну, аптеками не відпускається. Хімічний склад. Кореневища цієї рослини містять 6—8 % сапонінів, серед яких найважливішим є стероїдний діосцин. Фармакологічні властивості і використання. Одержаний з рослини неогаленовий препарат поліс-понін має виражені антисклеротичні властивості. Він знижує кількість холестерину в крові, підвищує коефіцієнт лецитин/холестерин, що зменшує вірогідність відкладення холестерину в артеріальних судинах, знижує артеріальний тиск, покращує функцію серця, розширює периферичні судини, збільшує діурез. Основним показанням до призначення поліспоніну треба вважати атеросклероз (загальний, церебральний або коронарний), особливо, якщо він супроводиться гіпертонією чи стенокардією. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — поліспонін (Polysponi-num) по 1 таблетці 2—3 рази на день після їди. Курс лікування 3—4 місяці 20— 30-денними циклами, між якими роблять перерви на 7—10 днів. При необхідності курс лікування повторюють після 4—6-місячної перерви.

327 ДОЛЯ — багаторічна трав'яниста рослина родини товстолистих. Те саме, що й молодило паросткове. 328 ДРІБНОЦВІТ — одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини маренових. Те саме, що й підмаренник справжній. 329 ДРІБЧАСТЕ ЗІЛЛЯЧКО — багаторічна трав'яниста гола або короткопухнаста кореневищна рослина родини . селерових (зонтичних). Те саме, що й

330 ДРІК КРАСИЛЬНИЙ, жовтило; дрок красильный Genista tinctoiia — кущ родини бобових. Стебла прямостоячі, ребристі, 40—80 см заввишки. Листки чергові, коротко-черешкові, прості, цілісні, лінійно-ланцетні, загострені, голі або трохи опушені, з 2 шиловидними прилистками. Квітки великі, неправильні, яскраво-жовті, у верхівкових багатоквіткових китицях. Плід — біб. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте по всій території України (на півдні — рідко) в соснових і мішаних лісах, на узліссях, серед чагарників. Вирощують як фітомеліоративну й декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Використовують насіння і траву (Herba Ge-nistae tinctoriae), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки стебел до 15 см завдовжки. Сушать у затінку на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 20 % . Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїди (спартеїн, цитизин, метилцитизин та інші), флавонові глікозиди лютеолін і геністеїн, органічні кислоти, ефірну олію (0,02— 0,03%), барвник скопарин, тритерпенові сапоніни, гіркоти, слиз та мінеральні солі. Фармакологічні властивості і використання. Експериментально з'ясовано, що препарати Д. к. ефективні при стійких маткових кровотечах. У народній медицині рослина відома як сечогінний, жовчогінний, судинозвужувальний, проносний, заспокійливий, кровоспинний та кровоочисний засіб. Препарати трави використовують при всіх видах жовтяниці, при серцевій недостатності зі зниженим тиском крові, водянці живота, геморої, при хворобах щитовидної залози (зоб, мікседема, гіпотиреоз), рахіті, при запаленнях нирок і сечового міхура та для лікування захворювань шкіри; насіння — при нирковокам'яній хворобі. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар трави (1 столова ложка трави на склянку окропу, кип'ятять, поки не залишиться третина рідини, охолоджують і проціджують) п'ють при водянці живота і запорі по 2 столові ложки через кожні 2 години, поки не почне проносити й гнати сечу (такі прийоми повторюють через день); настій трави (3 столові ложки трави на склянку окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день при маткових кровотечах; настій 1 чайної ложки трави на склянці окропу випивають за день. ЗОВНІШНЬО — відвар 4 столових ложок трави віл води додають до повної ванни для лікування лишаїв, наривів і золотухи. Рослина (особливо насіння) отруйна!