310 ДЕРЖИДЕРЕВО ЗВИЧАЙНЕ держидерево обыкновенное Paliurus spina-christi — густий колючий з кутасто-звиви-стими гілками кущ родини жостерових, 100—250 см заввишки. Листки прості, цілісні, чергові, 2—4 см завдовжки, оберненояйцевидні, нерівнобокі, з трьома жилками; прилистки видозмінені в колючки, одна з яких прямостояча, а друга — вигнута назад. Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, жовтувато-зеленуваті, 3—4 мм у діаметрі, зібрані в невеликі зонтиковидні суцвіття. Плід сухий, нероз-кривний, оточений крилом, 1,3— 2,8 см у діаметрі, яскраво-жовтий або червоно-коричневий. Цвіте у травні — червні. Поширення. Держидерево звичайне трапляється на сухих схилах у Гірському й Південному Криму. Розводять як декоративний кущ, використовують у живоплотах. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують стиглі плоди. їх сушать під накриттям на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 50 % . Зберігають у сухому місці. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Плоди держидерева звичайного містять рамно-глікозиди й дубильні речовини. У листі є аскорбінова кислота (до 176 мг% ). Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині плоди держидерева використовують як відхаркувальний, в’яжучий та дезинфікуючий засіб. Відвар плодів вживають при кашлі, бронхіальній астмі, гіпертонічній хворобі, діареї й дизентерії та як «кровоочисний» засіб при екземах. Лікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар плодів (1 столова ложка сировини на 500 мл окропу, варять 10 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди; 2 столові ложки суміші плодів держидерева звичайного (50 г), насіння льону звичайного (ЗО г), квіток липи серцелистої й первоцвіту весняного (по 20 г), листя подорожника великого, шавлії лікарської, листовика сколопендрового (по ЗО г), трави ефедри двоколосої і калачиків лісових (по ЗО г) заливають 500 мл окропу, настоюють 2 години і п'ють, підсолоджуючи медом, по півсклянки 4 рази на день до їди при гострому бронхіті. Вживаючи препарати держидерева, треба остерігатися передозування. Високі дози викликають подразнення травного каналу й нирок.

311 ДЗВОНИКИ СКУПЧЕНІ колокольчик скученный Campanula glomeiata — багаторічна трав'яниста гола або розсіяном'якоопушена рослина родини дзвоникових. Стебло прямостояче, просте, тупогранчасте, сірувато-зелене або червонувате, 25—80 см заввишки. Листки чергові, цілісні; нижні — довгоче-решкові, видовженояйцевидні або видовженоланцетні, біля основи— серцевидні або округлі, верхні стеблові — сидячі, яйцевидно-ланцетні, трохи стеблообгортні, нерівномірнозарубчасто - пилчасті. Квітки правильні, двостатеві, зрослопелюсткові, сидячі, зібрані в пазухах верхніх листків у верхівкову головку, оточену біля основи яйцевидними листками; віночок дзвониковидний, фіолетовий, на третину розділений на частки. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Росте по всій території України на узліссях, у лісах, по чагарниках, на суходільних луках. Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїди, кверцетин, кемпферол, кавову і кумарову кислоти, каротин, аскорбінову кислоту. Наявність у траві алкалоїдів деякі автори ставлять під сумнів. Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині рослина відома своїми антимікробними, протизапальними, заспокійливими й знеболюючими властивостями. Внутрішньо настій трави використовували при лихо-

манці, ломоті, кашлі, мігрені, атеросклерозі, гастралгії, жовтяниці, запорі, надмірних місячних, білях та при сифілісі, зовнішньо — при епілепсії (ванни), при бешихових запаленнях, грудниці, стоматитах, гінгівітах і ангіні (компреси, обмивання, полоскання). Порошком трави присипали панарицій і лишаї, а при укусах собак траву використовували для припарок. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки трави на 200 мл окропу, настоюють 2 години) по 1 столовій ложці З рази на день.