307 ДЕРЕВІЙ ЦІЛОЛИСТИЙ тысячелистник цельнолистный Achillea ptarmica — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла одиничні, прямостоячі, розгалужені, біля основи здерев'янілі, 30—120 см заввишки. Листки цілісні, голі або слабо-опушені, сидячі, вузьколанцетні, двічіпилчасті, до 6 мм завширшки. Квітки зібрані в кошики, що утворюють негустий щиток; крайові квітки (їх 8—14) язичкові, маточкові, білі, серединні — трубчасті, двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Росте на вологих луках, по берегах річок і водойм на Прикарпатті і зрідка на Поліссі (в західній частині). Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки стебел (без здерев'янілих частин). Сушать під наметом або на горищі. Рослина не-офіцинал ьна. Хімічний склад. Кошики містять алкалоїд ахілін і ефірну олію, до складу якої входить стеароптен. У листках є значна кількість (до 90 мг% ) аскорбінової кислоти. Фармакологічні властивості і використання. Рослина відома в народній медицині як кровоспинний, ранозагоювальний та знеболюючий засіб. Її використовували при виразковій хворобі шлунка, при туберкульозі легень, геморої, маткових кровотечах, зубному болі, для загоювання ран і виразок.

308 ДЕРЕВІЙ ЩЕТИНИСТИЙ тысячелистник щетинистый Achillea setacea — багаторічна трав'яниста відлегло-волохато-повстиста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі, прості, ЗО— 60 см заввишки. Листки лінійні або вузьколанцетні; прикореневі — короткочерешкові, всі інші — сидячі. Серединні стеблові листки 4—6 см завдовжки і 0,8—1,2 см завширшки, двічі перисто розсічені на вузькі нитковидні частки; сегменти першого порядку розташовані по центральній жилці на віддалі 2,2—4 мм. Кінцеві частки листків щетиновидно-лінійні, близько 0,2 мм завширшки. Квітки зібрані в дрібні кошики, що утворюють щиток; крайові маточкові квітки язичкові, білі або трохи жовтаві, серединні — трубчасті, двостатеві; язички крайових квіток 0,9—1,5, мм завдовжки і 1— 2 ммвзавширшки, з трьома невеличкими тупими частками на верхівці. Плід—сім'янка. Цвіте у травні — вересні. Поширення. Росте на степах, суходільних луках, біля доріг по всій території України, але найбільше його в Степу і в Криму. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Деревій звичайний.

309 ДЕРЕН СПРАВЖНІЙ кизил; кизил обыкновенный C-Ornus mas кущ або невелике (до 8 м заввишки) дерево родини деренових. Листки прості, великі, яйцевидні або ланцетні, цілісні, загострені. Квітки жовті, правильні, дрібні, зібрані в зонтиковидні суцвіття. Плід — циліндрична або грушовидна червона соковита кістянка. Цвіте протягом березня — квітня, до розпускання листя. Плоди достигають у серпні — вересні. Поширення. Росте в лісах, по чагарниках у Криму, в західних лісостепових районах Карпат, на Прикарпатті й рідше — в деяких інших областях України, зокрема в Черкаській і Кіровоградській. Сировина. З лікувальною метою використовують листя, плоди і кору. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Плоди містять до 10 % цукрів, 2—3,5 % органічних кислот (яблучну, лимонну, янтарну), близько 55 мг% аскорбінової кислоти, ефірну олію, пектинові речовини; в корі є глікозид кор-нін і гіркоти. Всі частини рослини містять дубильні речовини (в корі і листках їх до 15 % ). Фармакологічні властивості і використання. Цілющі властивості дерену відомі давно. Ще Гіппократ рекомендував відвар листя при хворобах шлунка. Відвар кори і коріння вживали при малярії. Як зовнішній засіб кору використовували при фурункульозі. Плоди й тепер широко використовують у народній медицині. Свіжими або у вигляді відвару плоди дерену вживають як в'яжучий засіб при проносах, для підвищення апетиту, при цинзі, а також як тонізуючий і протигарячковий засіб. Свіжі плоди дерену корисно вживати хворим на цукровий діабет і особам, які мають до нього схильність, бо сік плодів має здатність знижувати рівень цукру й посилювати ферментативну секрецію підшлункової залози. Плоди сушать, маринують, переробляють на варення, повидло, пастилу і соки. На Кавказі з плодів готують високовітамінний продукт — лаваш. Для цього звільнені від кісточок плоди варять до одержання густої однорідної маси, яку тонким шаром розкладають на дошці й висушують на відкритому повітрі. Одержаний концентрат містить у собі до 40 % цукру і багато вітамінів. У роки першої світової війни лаваш використовували в російській армії як ефективний протицинготний засіб. Лікарські форми і застосування. Настій плодів (5—10 г сухих плодів на склянку окропу) п'ють як чай при проносах і шлункових крововиливах.