| 259 ГОЛУБЕЦЬ |
траву Г. в. (Herba Adonidis vernalis), яку
заготовляють від початку цвітіння рослини і до осипання плодів, тобто з
травня до початку липня. Найкращою є сировина, зібрана під час цвітіння
рослини. Рослину зрізують на висоті 5— 10 см від землі, вилучають
побурілі частини і сушать у сушарках при температурі 40—50 °С, в добру
погоду — на відкритому повітрі, під наметом або на горищі. Сухої
сировини виходить 19—20 % . Строк придатності — до 1 року. Аптеки
сировину не відпускають. Хімічний склад. Трава містить серцеві глікозиди, головними з яких є адонітоксин, цимарин, К-строфантин-p, ацетиладоні-токсин, адонітоксол та вернадигін. Крім того, трава містить геніни (Р-строфантидин, строфадогенін, ацетил-строфадогенін та інші), флавоноїди (адоніверніт, вітек-син, гомоадоніверніт, фітостерин, спирт адоніт тощо). Фармакологічні властивості і використання. За характером дії препарати Г. в. належать до групи серцевих глікозидів і посідають проміжне місце між строфантом і наперстянкою. Г. в. має кардіотонічну дію, уповільнює ритм серця, подовжує діастолу, посилює систолу, збільшує ударний об'єм крові, помірно гальмує внутріш-ньосерцеву провідність. Дія Г. в. настає скоріше, але вона коротша і слабша за дію дигіталісу. Препарати Г. в. показані при серцевій недостатності, яка супроводиться порушенням провідності, бо дигіталіс у таких випадках може спричинити явища серцевою блоку. Препарати Г. в., порівняно з іншими глікозидами, мають дужче виявлену седативну й діуретичну дію. Остання пов'язана зі вмістом у рослині цимарину, який має високу біологіч- |
ну активність. Характер дії цимарину
близький до строфантину, але він має дужче виражені кумулятивні
властивості. Порівняно з наперстянкою кумулятивні властивості глікозидів
Г. в. значно менші. Г. в. застосовується при функціональних неврозах
серця, вегетодистонії, інфекційних захворюваннях, що проходять з
ослабленням серцевої діяльності, при нервово-психічних хворобах,
ниркових захворюваннях з явищами недостатності серцево-судинної системи
та при гострих приступах глаукоми. Г. в.— давній народний засіб
лікування серцевих і ниркових захворювань. Його використовували при
набряках серцевого походження, як заспокійливий засіб при судомі, кашлі,
особливо при коклюші, як болетамувальний засіб — при ревматичних болях у
суглобах і м'язах. Г. в. застосовували й при емфіземі, запаленні й
туберкульозі легень, при лихоманці, водянці, жовтусі, тифі, грипі й
скарлатині, а у вигляді присипок — при пораненнях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (4—10 г трави на 200 мл окропу) 3—5 раз на день по 1 столовій ложці дорослим і по половині — одній чайній або десертній ложці — дітям; екстракт горицвіту сухий (Extractum Adonidis vernalis) для приготування настою (4,0 : 200,0—6,0 : : 200,0) і таблеток; адонізид (Adoni-sidum) 2—3 рази на день по 20—40 крапель дорослим, а дітям по стільки крапель, скільки їм років; адонізид сухий (Adonisidum siccum) призначають дорослим по 1 таблетці 2—4 рази на день; одну столову ложку суміші трави Г. в. (10 г), кореневища валеріани лікарської (20 г), трави собачої кропиви п ятилопатевої (ЗО г) і листя меліси лікарської (40 г) настоюють 10 хв на склянці окропу і п'ють по чверті склянки вранці і ввечері при неврозах серця; одну столову ложку суміші трави Г. в. (40 г), листя мучниці звичайної (50 г), бруньок берези пухнастої (ЗО г) і трави хвоща польового (20 г) заливають 1 склянкою окропу, парять у духовці 2 години, кип'ятять на малому вогні 5—10 хв і п'ють щодня по 1 столовій ложці при набряках ниркового походження, дотримуючись безсольової дієти, постільного режиму і приймаючи через день теплі ванни. Г. в. входить до складу кардіовалену і мікстури Бехтерева. Препарати НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ призначати хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит і ентероколіт. При вживанні їх можуть виникнути диспепсичні явища. Зважаючи на те, що Г. в.— сильнодіючий засіб, вживати його треба під контролем лікаря. |
