225 ГИКАВКА СИВА икотник серый Berteroa incana — дворічна сірувато-зелена від зірчастих волосків рослина родини хрестоцвітих. Стебло прямостояче, розгалужене, 20—40 см заввишки. Листки чергові, ланцетні, цілокраї або рідкодрібнозубчас-ті; прикореневі — черешкові, стеблові — сидячі. Квітки двостатеві, правильні, білі, в довгих гронах. Плід — стручечок. Цвіте у травні — листопаді. Поширення. Росте як бур'ян біля жител, уздовж доріг, на полях по всій території України. Сировина. Використовують квітки або траву. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад ще не вивчено. Використання. В народній медицині траву Г. с. використовували при мігрені, гикавці, ядусі, білях, маткових кровотечах. Ванни з відвару трави Г. с. вважаються ефективним засобом від Схуднення і судом у дітей у перші 2 роки життя (спазмофілія). При проносі (особливо у дітей) рекомендується вживати настій квіток рослини. Лікарські форми і застосування. Настій (1—2 столові ложки квіток на 1 склянку окропу) по 1 столовій ложці через кожні 2 години.

226 ГІБІСК ЇСТІВНИЙ бамия Hibiscus esculentus — однорічна трав'яниста рослина родини мальвових. Стебло розгалужене, 1,5—2 м заввишки. Листки довгочерешкові, серцевидні, 3—7-лопатеві або пальчас-тороздільні з широкоовальними зубчастими частками. Квітки двостатеві, правильні, великі, одиничні в пазухах листків; віночок жовтий, при основі — з темною плямою. Плід — коробочка, з 5— 11 гранями. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Культивують на півдні як харчову рослину. Сировина. Споживають (відвареними або консервованими) молоді (3—6-денні) зав'язі. Хімічний склад. Молоді зав'язі містять значну кількість білків, слиз, аскорбінову кислоту (до 45 мг% ), каротин, вітаміни групи В. Фармакологічні властивості і використання. Рослина має сечогінні властивості. Плоди Г. ї.— цінний дієтичний продукт для хворих на гастрит і виразкову хворобу шлунка й дванадцятипалої кишки, їх їдять вареними або смаженими, використовують для приготування супів і соусів, сушать, заморожують, консервують.

227 ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВЕ гинкго двулопастный Ginkgo biloba — листопадна голонасінна рослина родини гінкгових. Дводомне дерево до 25 м заввишки, релікт третинного періоду. Досягає віку 1000 років. Листки довгочерешкові, шкірясті, віялоподібні, з віялоподібним жилкуванням, з однією або кількома виїмками по краю. Чоловічі квітки сереж-ковидні, з численними тичинками; жіночі — на довгих ніжках, розгалужених на кінці на дві або більше гілочки, які закінчуються насінним зачатком. Насіння кіс-тянковидне, схоже на жовту сливу, з м'ясистою оболонкою. Цвіте у травні. Поширення. Походить з Китаю. Культивують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують листя і плоди. Листя (Folia Ginkgo bilobae) збирають протягом усього вегетаційного періоду і навіть восени. Після перших морозів збирають опале насіння (Fructus Ginkgo), ядро відокремлюють від м'ясистої оболонки (має неприємний запах — наявність масляної кислоти), промивають і сушать на решетах при кімнатній температурі. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Листя містить кемпферол, кверцетин, гінкгетин, білобетин та інші флавоноїди; аментофлавон (біфлавоноїд), но-накозан, гексакозанол, пініт; шикімову, ліноленову, хінну та гідрогінкголову кислоти; лактони, терпени, катехіни, віск, крохмаль, маннан, пентозан, р-ситостерин, жирну та ефірну олії. В м'ясистій оболонці насіння є масляна, валеріанова, пропіонова та гінк-голова кислоти й деякі токсичні