роздільні. Квітки правильні, двостатеві 5-пелюсткові, зібрані по 2 на довгих квітконосах; пелюстки 13—15 мм завдовжки, рожево-фіолетові, криваво-червоні або блідо-рожеві, тичинки в 2—2,5 рази довші за чашечку. Плід — коробочка, що розпадається на 5 однонасінних часток. Цвіте у червні — липні. Поширення. Рослина трапляється зрідка на кам'янистих місцях у передгір'ях та в гірському поясі Карпат. Подекуди вирощують як декоративну запашну рослину, іноді вона дичавіє (Крим, Молдавія). Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують свіже листя (Folia Geranii mac-rorrhizi) і кореневища (Rhizoma Geranii macrorrhizi). Листя заготовляють під час цвітіння рослини (зрізують усю надземну частину, а потім обривають листя). Одночасно з травою можна збирати й кореневища, які також використовують свіжими (сухі йдуть для фарбування вовни в коричневий колір). Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Листя містить флавоноїди, флобафени, до 0,1 % ефірної олії, в складі якої є сек-світерпенові вуглеводи, кетони і спирти, зокрема, гермакрол (50— 67 % ), борнеол, гераніол, кар-вакрол, цитронелол, терпінолен, цимол, куркумен і селінен. У всіх частинах рослини є дубильні речовини (в корінні їх до 16 % ). Фармакологічні властивості і використання. Герань великокоре-невищна має в'яжучі властивості (танін), знижує тиск крові (флобафени), впливає на роботу серця (флавоноїди). В народній медицині рослину використовують при шлункових розладах і діареї, а зовнішньо — для ванн при епілепсії, припливі крові до голови, при паралічу лицьового нерва і болях у попереку, для компресів при катаракті, запальних захворюваннях шкіри та варикозному розширенні вен. Свіже подрібнене листя прикладають на рани й варикозні вени. Ефірну олію різнобічно використовують у парфюмерній промисловості. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку з свіжого листя (3 столові ложки сировини на 100 г спирту, настоюють 3 доби в темному місці) п'ють по 20 крапель у ложці води вранці натщесерце і ввечері перед сном при підвищеному кров'яному тиску; 2 чайні ложки подрібнених свіжих кореневищ настоюють 8 годин на склянці холодної кип'яченої води, проціджують і випивають за день рівними порціями при діареї. ЗОВНІШНЬО — холодний настій (маце-рат) свіжих кореневищ (готують, як у попередньому прописі) для компресів.

221 ГЕРАНЬ КРИВАВО-ЧЕРВОНА герань кровяно-красная Geranium sanguineum — багаторічна трав'яниста відстов-бурченоволосиста рослина родини геранієвих. Має товсте здерев'яніле кореневище. Стебло від основи розгалужене, рідше — просте, лежаче або висхідне, 25—50 см заввишки. Листки нирковидні або округлі, паль-частороздільні, з широко надрізаними сегментами на 3 і більше лінійних часток. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, криваво-червоні, одиничні, на довгих квітконіжках. Плід сухий, розпадається на 5 однонасінних часток. Поширення. Росте в усіх лісових і лісостепових районах, у гірському Криму, рідше — в степових районах по чагарниках, у лісах. Заготівля і зберігання. Використовують траву і корені. Траву заготовляють під час цвітіння рослини, корені — восени, після дозрівання плодів. Сухих коренів виходить 20 %. Зберігають готову сировину в сухих приміщеннях. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Надземна частина рослини містить аскорбінову кислоту, каротин, гіркі і слизисті ре-

човини; корені — галову кислоту, гераніїн (3 %). У всіх «частинах рослини знайдено дубильні й смолисті речовини. Фармакологічні властивості і використання. Наявність у рослині дубильних речовин зумовлює її в'яжучі й протизапальні властивості, що робить ефективним використання Г. к. при запальних захворюваннях кишечника. Настій трави у вигляді полоскань виявляє позитивну дію при запаленнях слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Відвар кореневища з корінням використовували в народній медицині як протипухлинний засіб і в дерматології. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ложка трави на 200 мл холодної води, довести до кипіння, настояти в закритій посудині 2 години) по 1 столовій ложці через кожні 2 години. ЗОВНІШНЬО — настій трави застосовують для полоскань; настій кореневищ (2 чайні ложки на 2 склянки холодної води, настоюють 8 годин) — для компресів при алергічних дерматитах; відвар кореневищ (2 столові ложки на 1 л окропу, кип'ятять 10 хв, проціджують) застосовують теплим для примочок при тріщинах заднього проходу (Fissura апі).