розсічені, загострені; нижні — черешкові, зубчасті; серединні та верхівкові — сидячі, дрібнозубчасті або цілокраї. Квітки дрібні, фіолетово-лілові або рожеві, трубчасті, п'ятичленні, двостатеві, зібрані в одиничні верхівкові кошики. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Ендемічна рослина гір південного Сибіру і Східного Казахстану. На Україні — в культурі. Заготівля і зберігання. Використовують кореневища з коренями (Rhizoma et radix Rhapontici), заготовлені восени або навесні. Викопані кореневища з коренями обтрушують від землі, швидко промивають холодною водою і сушать на сонці або в протоплених приміщеннях. Товсті кореневища розрізають уздовж. Готову сировину зберігають у мішках у сухих приміщеннях. Строк придатності — 3 роки. Аптеками сировина не відпускається. . Хімічний склад. У кореневищах і коренях є алкалоїди, інулін, ефірна олія, смоли, дубильні речовини (близько 5 % ), ретинол, аскорбінова кислота (близько 0,1 % ), солі фосфору. Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати В. с. тонізують і стимулюють центральну нервову систему при фізичній перевтомі, загальній слабості, поганому апетиті, зниженій працездатності й пригніченому стані, поліпшують роботу серця, позитивно впливають на артеріальний тиск, виявляють помітну пробуджуючу дію в разі прийняття снотворних препаратів. Препарати В. с. підвищують загальну працездатність. Найбільший терапевтичний ефект спостерігається у хворих зі скаргами на підвищену втомлюваність, поганий настрій, знижений апетит, дратівливість, головний біль, поганий сон, послаблення статевої активності, а також у хворих з вегето-судинними порушеннями. В гінекологічній практиці препарати В. с. призначають при фізичній стомлюваності, зниженій працездатності та астенодепресивному стані в клімактеричний період. Лікарські форми і застосування. Екстракт В. с. рідкий (Extractum Leuzeae fluidum) по 20—ЗО крапель 2—3 рази на день перед їдою; настій кореневищ і коріння (3 столові ложки подрібненої сировини на 1 л води, настоюють 3 години, проціджують) по 1 столовій ложці З рази на день перед їдою.

156 ВЕРБА БІЛА, лоза; ива белая Salix alba дводомна рослина родини вербових. Дерево заввишки 20—ЗО м. Молоді гілки на кінцях сріблясто-пухнасті, старі — голі, бурі. Листки цілісні, чергові, ланцетні або широколанцетні, загострені, пилчасті, 5—12 см завдовжки і 1—3 см завширшки; молоді — притис-нутоопушені, з обох боків біло-сріблясті, дорослі — біло-сріблясті з обох боків або зверху, зісподу опушені вздовж центральної жилки, зверху — голі. Квітки одностатеві, в тичинкових і маточкових сережках; тичинкові — циліндричні, 7 см завдовжки і 1 см в діаметрі, жовті, маточкові — тонкі, зелені. Приквіткові луски бліді. Плід — коробочка. Цвіте у квітні — травні, після появи листя. Поширення. Росте по всій території України (крім високогір'я Карпат) по заплавах річок, на вологих луках, у вологих лісах. Широко культивують як декоративну й фітомеліоративну рослину. Заготівля і зберігання. Використовують кору, зібрану в період сокоруху з 3—4-річних гілок. Сушать на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрює ться. Сухої сировини виходить 33 %. Рослина неофіцинальна Хімічний склад. Кора В. б. містить дубильні речовини (близько 12%), флавоноїди, флавонові глікозиди (2,5—3 % ). Фармакологічні властивості і використання. Відвар кори В. б. має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижуючі, потогінні, протималярійні, антисептичні, кровоспинні, ранозагоювальні, в'яжучі й протиглисні властивості. Його вживають при головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, подагрі, простудних хворобах, малярії, нестравленні їжі у шлунку, запальних явищах у шлунку та кишках, жовтяниці, хворобах селезінки і печінки (коли вони перевантажені великими дозами токсинів), проносах, запаленнях сечових шляхів, при гінекологічних та інфекційних хворобах, шлункових, кишкових, маткових та інших кровотечах. Зовнішньо відвар кори використовують для полоскань (при стоматиті, гінгівіті, пародонтозі, ангіні, запальних процесах ротової порожнини і горла), для ножних ванн (при гіпергідрозі, флебіті, варикозному розширенні вен, слабкості м'язів ніг після тяжких хвороб) та для обмивання ран і виразок.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці тричі на день; вастій' кори (1 чайна ложка на 200 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по 1 столовій ложці 4—5 разів на день; порошок кори по 0,5—1 г наніч. ЗОВНІШНЬО — настій для ванн (1 чай--на ложка порошку кори на 400 мл холодної води, настоюють 8 годин, проціджують) при гіпергідрозі; міцний відвар кори для полоскань, промивання ран та ножних ванн.