95 БІЛА АКАЦІЯ медоносна, декоративна, фітоме-ліоративна, кормова і барвна рослина родини бобових. Те саме, що й робінія звичайна.   96 БІЛИЙ ГРИБ, боровик; белый гриб Boletus edulis — гриб родини болетових. Шапинка спочатку півкуляста, згодом опук-лорозпростерта, 3—15 (25) см у діаметрі, тонкозморшкувата; під дубами — кольору горіха, під соснами — пурпурово-коричнювата. Нижня частина шапинки пориста, спочатку білувата, потім жовтаво-зеленава. Ніжка товста, зовні білувато-сітчаста; у молодого гриба — бочкоподібна, згодом — циліндрична. М'якуш щільний, білий, з приємним запахом і смаком, при розламуванні його колір не змінюється. Поширення. Росте у листяних і хвойних лісах по всій території УРСР. Заготівля і зберігання. Збирають Б. г. з червня до пізньої осені. Використовують свіжими, про запас сушать, солять, маринують. Відразу після збирання гриби очищають від піску та листя, відокремлюють ніжки, великі шапинки розрізають на частини і, не миючи, сушать нанизаними на нитці в затінку на протягу, на горищі або в сушарці при температурі 60— 70°. Ніжки, які набули під час сушіння темного кольору, відкидають, бо споживання їх призводить до шлунково-кишкових захворювань. З тих самих причин недопустиме висушування й зіпсованих грибів. Хімічний склад. У сирих грибах є білки та інші речовини, що містять азот (5,39 % ), жири (0,40 % ), цукри та інші вуглеводи (2,72 % ), фібрин (1,01 % ), алкалоїд герци-нін, зола (0,95 % ), ароматичні речовини тощо. Фармакологічні властивості і використання. З плодового тіла Б. г. виділено речовини, які мають тонізуючі й протипухлинні властивості. В народній медицині екстрактом із плодових тіл Б. г. змащують обморожені частини тіла для прискорення їхнього загоювання. Корисно вживати Б. г. при стенокардії, для підвищення життєздатності організму.

97 БІЛОГОЛОВНИК багаторічна трав'яниста розсіяно-опушена рослина родини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й деревій звичайний.   98 БІЛОЗІР БОЛОТНИЙ, маточник білий, мудник, царські очі; белозор болотный Parnassia palustris — багаторічна трав'яниста кореневищна рослина родини білозеро-вих. Стебло прямостояче, просте, ребристе, 8—40 см заввишки. Стебловий листок один, глибоко-серцевидний, стеблообгортний. Прикореневих листків багато, вони довгочерешкові, овальні, з серцевидною основою. Квітки одиничні, правильні, двостатеві, 5-пе-люсткові, білі з темними жилками. Плід — коробочка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Росте на вологих луках, по болотах, берегах річок і озер на Поліссі, рідше — в Лісостепу. Хімічний склад. Трава містить сапоніни, гіркоти, дубильні речовини (3,6—7,2 % ), флавоноїди. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Фармакологічні властивості і використання. Б. б. поліпшує серцево-судинну діяльність, заспокійливо діє на нервову систему, виявляє в'яжучу, сечогінну, кровоспинну й ранозагоювальну дію. Настій трави і коріння вживають при серцево-судинних • захворюваннях, які пов'язані з неврозами, а також при захворюваннях печінки, шлунково-кишкового тракту, при кровотечах, кровохарканні та епілепсії. Відвар квіток використовують і при гонореї, а відвар насіння — при кашлі та хворобах очей. Лікарські форми і застосування. Настій трави (1 чайна ложка на півтори склянки окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по 1 столовій ложці тричі на день. Рослина отруйна! 99 БІЛОЛОЗ дводомна рослина родини вербових. Те саме, що й верба тритичинкова.