Поширення. Росте по всій території України як бур'ян на полях, на городах, біля доріг, на засмічених місцях. Заготівля і зберігання. У вітчизняній народній медицині використовують свіжу траву, заготовлену під час цвітіння рослини (вважається, що в сухому вигляді вона втрачає свої властивості). В зарубіжній народній медицині, зокрема болгарській, траву сушать. Сухої сировини виходить 20 % . Зберігають у сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Уся рослина містить глікозид конвольвулін, надземна частина — аскорбінову кислоту, каротин, токоферол, флавоноїди, сапоніни, смолисті глікозиди (0,3—5 % ), протеолітичні ферменти й гіркі речовини. В насінні є алкалоїди. Фармакологічні властивості і використання. Препарати Б. п. мають послаблюючі, кровоспинні, анестезуючі і протизапальні властивості. Фармакологічними дослідженнями доведено також, що галенові препарати Б. п. виявляють гіпотензивну активність. Траву або сік Б. п. використовують у вітчизняній і зарубіжній народній медицині при катарах верхніх дихальних шляхів, ларингітах, бронхітах, бронхіальній астмі, туберкульозі легень, гастритах, хворобах печінки, білях, висипах, сифілісі та гарячкових захворюваннях. Насіння використовується як потогінний засіб, листя — як сечогінний, кореневище — як послаблюючий і при безсонні, квітки — при запамороченні й запаленні верхніх дихальних шляхів. Свіжу траву, її сік або порошок сухої трави використовують як болетамувальний, ранозагоювальний і кровоспинний засіб. Порошком трави посипали рани й забиті місця. Свіже подрібнене листя використовували при укусах змій. Відвар листя або кореневищ застосовували при корості, лишаях, гнійничкових захворюваннях шкіри. Б. п. вживається в гомеопатії й ветеринарії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку свіжої трави або квіток Б. п. (у співвідношенні 1 : 5, на 70 % -ному спирті) по половині — одній чайній ложці на день як послаблюючий і сечогінний засіб; настій свіжої трави (1 столова ложка на склянку окропу) по півсклянки на день за кілька прийомів; настій сухої трави (1 столова ложка на 400 мл окропу, настоюють і годину) по чверті склянки тричі на день. ЗОВНІШНЬО — столову ложку настойки свіжої трави (2 частини трави на 4 частини 70 % -ного спирту, настоюють 15 днів): розводять у половині склянки перекип'яченої води і використовують для компресів і обмивання ран.

89 БЕРЕЗОВИЙ ГРИБ, чага, рак берези; берёзовый гриб Inonotus oblyquus — багаторічний паразитичний гриб родини гіменохетових. Розвивається на стовбурах берези у вигляді чорних жовноподібних, з дуже поритою й потрісканою поверхнею наростів, які досягають 5—40 см у діаметрі й маси 3— 5 кг. Внутрішня тканина нароста дуже тверда, темно-коричнева, з білими прожилками. Форма плодового тіла гриба округла або овальна. За сприятливих умов ріст Б. г. може тривати 10—15 років. Поширення. Розвивається на живих дорослих стовбурах берези, рідше — вільхи, горобини, в’яза, клена. Трапляється поодиноко по всій території помірної зони Північної півкулі. Заготівля і зберігання. Заготовляють гриб протягом усього року, збиваючи нарости сокирою. За активністю деяку перевагу мають гриби, зібрані восени або навесні. Від збитих наростів відокремлюють деревину і трухлявий луб. Гриб подрібнюють на куски 5— 6 см завбільшки і сушать у приміщенні, яке добре провітрюється, на горищі, під наметом або в сушарці при температурі 50— 60 °С. Висушену сировину зберігають у сухих приміщеннях. Строк придатності — 2 роки. Сировина (Fungus Betulinus) відпускається аптеками. Хімічний склад. У плодовому тілі Б. г. містяться водорозчинні пігменти, що утворюють хромогенний поліфенолкарбоновий комплекс, агарацинова кислота, смоли, до 12 % золи, багатої на марганець. Фармакологічні властивості і використання. Препарати Б. г. використовують як активні біогенні стимулятори, що підвищують захисні сили організму, стимулюють центральну нервову та нейро-гу-моральну системи організму, поліпшують обмін речовин, відновлюють активність загальмованих ферментних систем, регулюють діяльність серцево-судинної і дихальної системи, діють як загаль-нозміцнюючий засіб. їх використовують як симптоматичний засіб, що поліпшує стан хворих з задавненим злоякісним процесом, при гастритах, виразковій хворобі, при променевій лейкопенії та для запобігання розвиткові променевої лейкопенії при променевій терапії.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій березового гриба (Infusum Inonotus obliquus): гриб обмивають водою, замочують у кип'яченій воді так, щоб усе тіло гриба було занурене у воду, настоюють 4—5 годин. Розмочений гриб подрібнюють і заливають підігрітою до 50 °С водою у співвідношенні 1 : 5 (за об'ємом), використовуючи для цього і ту воду, яка лишилася від першого замочування. Після 48-годинного настоювання рідину проціджують, осад віджимають і одержаний настій розводять водою до початкового об'єму. Настій зберігається З—4 дні. П'ють по 3 склянки на добу невеличкими порціями за ЗО хв до їди (доза для дорослих). При пухлинах органів малого таза додатково призначають теплі лікувальні мікроклізми (50—100 мл) на ніч. Для хворих, яким протипоказано введення в організм великої кількості рідини, готують настій подвійної міцності (2 об'ємні частини гриба на 5 частин води). Бефунгін (Befunginum) — напівгустий екстракт Б. г.: 2 чайні ложки препарату розводять у 150 мл теплої кип'яченої води і приймають по 1 столовій ложці З рази на день за ЗО хв до їди. Б. г. у таблетках призначають по 1 таблетці 4 рази на день за ЗО хв до їди. Лікування препаратами Б. г. проводять курсами по 3—5 місяців з перервою між ними 7—10 днів. Хворим при цьому призначають переважно молочно-рослинну дієту, м'ясо та жири обмежують, а гострі і пряні приправи, копченості, ковбаси і консерви вилучають з раціону зовсім. Вводити внутрішньовенно глюкозу і пеніцилін-3 (антагоніст гриба) забороняється!