тичності, знищення вугрів і прищів. В гінекології відвар трави використовують для ванночок і мікроклізм при запальних захворюваннях жіночих статевих органів. Потовчене листя череди прикладають до ран і виразок. Протипоказань до призначення препаратів череди не виявлено. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (15 г сировини на 400 мл окропу, настояти ЗО хвилин, процідити) по півсклянки 3—4 рази на день до їди; дві столові ложки суміші (порівну) трави череди трироздільної і листя брусниці заливають двома склянками окропу, настоюють 45—60 хвилин, проціджують і приймають по чверті склянки 3—4 рази на день за 30 хвилин до їди при фурункульозі, екземі. ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару трави (15—ЗО г сировини кип'ятять 10 хвилин в 1 л води, проціджують і додають до ванни); обмивання, примочки і протирання відваром трави (3 столових ложки сировини кип'ятять 10 хвилин в 400 мл води, проціджують); гігієнічна ванна для жінок (очищає шкіру від продуктів обміну, надає їй еластичності і пружності, дезодорує, поліпшує обмін речовин, діє заспокійливо): 500 г суміші трави череди трироздільної, ромашки без'язичкової, чебрецю плазкого і материнки звичайної, листя кропиви дводомної і смородини чорної, взятих у співвідношенні 5:3:2:1:5:2, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, проціджують і виливають у ванну (температура води 36—39°, тривалість процедури до 20 хвилин, приймають через кожні 2—3 дні).

1227 ЧЕРЕМХА ЗВИЧАЙНА черёмуха обыкновенная Padus avium, синонім — P. ra-cemosa — високий кущ або дерево родини розових. Кора матова, чорно-сіра, з добре помітними сочевичками, на зломі жовта, з характерним запахом. Листки чергові, видов-женооберненояйцевидні або еліптичні, тьмяні, голі або з нижнього боку з пучками волосків у кутах жилок, з ширококлиновидною основою і загостреною верхівкою, по краю з розставленими пилчастими зубцями, що закінчуються червоно-бурими залозками; черешки 1 —1,5 см завдовжки, з двома залозками у верхній частині. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, запашні, в густих пониклих гронах-, пелюстки (їх 5) білі або рожеві, оберненояйцевидні, цілокраї або з краю торочкувато-зуб-часті. Плід — куляста, чорна, на смак солодка і дуже терпка кістянка. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають у серпні — вересні. Поширення. Черемха звичайна росте по всій території України по лісах і в чагарниках на вологих місцях, вирощують її і в садах. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують плоди (Fructus Padi), квітки (Flores Padi), кору молодих гілок (Cortex Padi) і листя черемхи (Folia Padi). Кору заготовляють навесні (правила заготівлі й сушіння див. у статті Дуб звичайний). Квітки заготовляють в період повного цвітіння рослини. Як тільки рослина відцвіте, відразу починають заготовляти листя. Зібрану сировину розкладають тонким шаром на папір чи тканину й висушують під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Плоди збирають восени у зрілому стані й використовують свіжими (у вигляді соку), переробляють на киселі і морси або сушать на сонці, під наметами чи в сушарках при температурі не вищій за 60°. Висушені грона перетирають і просівають через решето, щоб відділити гілочки і плодоніжки. Сухих плодів виходить 42—45 % . Строк їхньої придатності — 5 років. Сушені плоди є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Плоди черемхи містять флавоноїди (1,5—2,0 % ), антоціани (3-рутинозид ціанідину— 9,13 %, 3-глюкозид ціанідину — 7,35 % ), хлорогенову, яблучну й лимонну кислоти, вітамін С, каротин, ціаногенну сполуку аміг-далін, вуглеводи (фруктоза — 4,42—6,44 % , глюкоза — 5,33— 6,35 % , сахароза — 0,6—0,62 % , пектин — 1,1 % ); квітки — флавоноїди (3-галактоглюкозид кверцетину — 1,95 % , гіперозид —0,37 % , астрагалін), стероїд ситостерин, тритерпеноїд лупеол, вуглеводень нонакозан; листя — флавоноїди (в гідролізаті: кверцетин, кемпферол, ціанідин), фенолкарбонові кислоти (в гідролізаті: кавова, синапова, ферулова, п-кумарова), вітаміни (С, Е, Р, каротин), бензальдегід, амигдалін, синильну кислоту (до 0,05 % ), ефірну олію (0,03—0,05 % ), кора — дубильні речовини (2—3 % ), вуглеводи (рафіноза — 3,12 %, галактоза — 0,63 % ), бензальдегід, амигдалін (до 2 % ), синильну кислоту (до 0,09 % ). Фармакологічні властивості і використання. У науковій медицині використовують плоди черемхи, які мають в’яжучі й протизапальні властивості, виявляють фітонцидну активність. У вигляді настою їх вживають при ентеритах і дис-пепсіях різної етіології (при інфекційних колітах і дизентерії їх призначають як допоміжний засіб). Замість настою можна вживати кисіль або морс. Розведеним настоєм плодів спринцюються при хронічному кольпіті і білях. Плоди входять до складу проти-проносного шлункового чаю. Під час Великої Вітчизняної війни свіжий сік використовували для гоєння гнійних ран. Значно ширше використовують черемху в народній медицині: настій кори дають усередину як сечбгінний, потогінний і протигарячковий засіб; настій плодів, квіток або листя використовують у вигляді примочок при кон'юнктивітах і кератитах. У гомеопатії кору і листя черемхи використовують для лікування стійких форм блефарокон'юнкти-віту і при радикулоневралгії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій плодів (10 г або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2 рази на день за ЗО хвилин до їди (як сечогінний засіб — по 1 столовій ложці 3—5 раз на день); настій кори (5 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці З рази на день. ЗОВНІШНЬО — примочки з настою плодів (готують, як у попередньому прописі), квіток або листя (1 чайну ложку квіток або листя настоюють 8 годин на склянці холодної кип'яченої води); спринцювання (зранку і ввечері) настоєм плодів (20 г сировини на 200 мл окропу, настояти 2 години, процідити і розвести кип'яченою водою до 1 л).