1216 ЧЕБРЕЦЬ ДВОВЙДНИЙ тимьян диморфный Thymus dimorphus — низенький, до 23 cm заввишки, з приємним запахом півкущик родини губоцвітих. Головне стебло недовге, закінчується суцвіттям; квітконосні гілочки круглясті або невиразночотиригранні, підведені, рідше півполеглі, в суцвітті й під суцвіттям опушені довгими відлеглими волосками, нижче — коротенькими вниз відігнутими волосками; неплідні пагони полеглі або й повзучі, відходять від головного стебла і тоді коротші, а також безпосередньо від кореневищ і тоді досягають ЗО см завдовжки. Листки темно-зелені супротивні, трохи зігнуті вбік, особливо на неплідних пагонах, корот-кочерешкові, видовжено- або лінійно-еліптичні, з видовжено-кли-новидною основою і тупою чи тупуватою верхівкою, по краю при основі з нечисленними війками, на поверхні голі, з виразно помітними великими та порівняно рідкими крапчастими залозками, зісподу з добре помітними боковими жилками; у пазухах листків розвинені коротко почленовані пагони з пучком листочків, більш помітні на неплідних пагонах. Квітки неправильні, різнорідні (або двостатеві, або жіночі на різних особинах), зібрані в ви-довженоголовчасте або переривчасте, з кількома (до 5—6) розсунутими несправжніми кільцями суцвіття, завдовжки до 10 см; віночок 5—7 мм завдовжки, ро-жевобузковий, двогубий, з суцільною виїмчастою верхньою губою і глибокотрилопатевою нижньою. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте з другої половини травня по липень. Поширення. Чебрець двовидний росте в Степу й Лісостепу на кам'янистих степах, відслоненнях, приморських пісках. Заготівля і зберігання. Див. статтю Чебрець плазкий. Хімічний склад. Чебрець двовидний має близький до чебрецю плазкого хімічний склад, але відрізняється трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Чебрець плазкий.

1217 ЧЕБРЕЦЬ ЗВИЧАЙНИЙ тимьян обыкновенный Thymus vulgaris — невеликий (до 50 см заввишки) півкущик родини губоцвітих. Стебло прямостояче або підведене, дуже гіллясте, в нижній частині здерев'яніле; гілки трав'янисті, тонкі, чотиригранні, сірувато-опушені. Листки дрібні (5—10 см завдовжки), супротивні, коротко-черешкові, видовжено-ланцето-видні, сіруваті, густо опушені, цілокраї, з крапчастими залозками і загорнутими донизу краями, дуже запашні. Квітки дрібні, неправильні, в пазушних півзонтиках, що утворюють несправжні кільця, зібрані у рихлі китицевидні суцвіття; ВІНОЧОК двогубий, лілувато-рожевий, рідше білий. Плід складається з чотирьох однонасінних горішкопо-дібних часток. Цвіте у червні — липні. Поширення. Батьківщина чебрецю звичайного — західні райони Середземноморського узбереж-

жя. На півдні України його культивують як ефіроолійну рослину. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують свіжу (для добування ефірної олії — Oleum Thymi) або сушену траву чебрецю (Herba Thymi vulgaris). Заготівлю проводять у два строки: перший укіс — в період масового цвітіння рослини, другий — за півтора — два місяці до кінця вегетації. Скошену траву сушать, обмолочують, а потім на решеті відділяють квітки і листя від стебел, які відкидають. Готову сировину зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 3 роки. Хімічний склад. Трава чебрецю звичайного містить ефірну олію (0,8—1,2%), флавоноїди (лютеолін, лютеолін-7-глюкозид, лютео-лін-7-диглюкозид), тритерпенові (урсолова, олеанолова, тимуно-ва), оксикоричні і інші кислоти. До складу ефірної олії входять тимол (до 42%), карвакрол, цимол, пінен, борнеол, каріофілен, ліналоол і інші терпеноїди.