ровину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Хімічний склад. Листя хамеріону містить вуглеводи: слиз—15%, пектин; тритерпеноїди (1,3— 1,9%): олеанолеву, урсолову, 2а-гідроксиурсолову, 2а-гідроксио-леанолову кислоти; фенолкарбонові кислоти (в гідролізаті): кавову, n-кумарову, елагову; флавоноїди: сексангуларетин, кемпферол, кверцетин, мірицетин, 3-0-глюкозид кверцетину, 3-0-рам-нозид кверцетину, 3-0-арабінозид кверцетину, 3-0-глюкозид мірицетину, 3-0-арабінозид мірицетину, 3-0-рамнозид кемпферолу, в гідролізаті — кверцетин, кемпферол; дубильні речовини (5,65— 20%), алкалоїди (0,1—1% ), аскорбінову кислоту (до 338 мг% ), каротин, мінеральні солі заліза (23 мг% ), міді (2,3 мг% ), марганцю (16 мг% ), нікелю (1,3 мг% ), титану (1,3 мг% ), молібдену (0,44 мг%) і бору (6 мг%). У стеблах рослини є 4—6% дубильних речовин; у квітках — дубильні речовини, алкалоїди (сліди), аскорбінова кислота, антоціани (у пелюстках). Фармакологічні властивості і використання. В результаті багаторічних комплексних досліджень, проведених лабораторією хімії природних сполук Всесоюзного онкологічного наукового центру Академії медичних наук СРСР, із суцвіть хамеріону виділено високомолекулярну сполуку ханерол, яка виявляє своєрідну протипухлинну активність, має відносно низьку токсичність і широкий спектр дії на перещеплені пухлини. Препарат ханерол проходить клінічні випробування. Наявність великої кількості слизистих і дубильних речовин забезпечує протизапальні й знеболюючі властивості хамеріону. Зважаючи на це, настій або відвар хамеріону (листя або трави) призначають усередину при виразковій хворобі шлунка, гастритах і колітах, місцево — для полоскань при запальних станах верхніх дихальних шляхів і для примочок на виразки і рани. У народній медицині, крім того, настій або відвар хамеріону дають усередину при мігрені, безсонні та олі-гоменореї. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій або відвар (15 г трави або листя на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день перед їдою. ЗОВНІШНЬО — примочки і полоскання настоєм або відваром (готують, як у попередньому прописі).

1177 ХАТЬМА ТЮРІНГСЬКА — багаторічна трав'яниста сіроповстиста рослина родини мальвових. Те саме, що й лаватера тюрінгська.

1178 ХВИЛІВНИК ЗВИЧАЙНИЙ кирказон ломоносовидный Aristolochia clematitis — багаторічна трав'яниста ясно-зе-лена гола, з неприємним запахом рослина родини хвилів-никових. Стебло просте, ЗО— 60 см і більше заввишки, гранчасто-борозенчасте, часто — звивисте. Листки довгочерешкові, яйцевидно-нирковидні, тупі або на верхівці виїмчасті, з шорсткими цілісними краями, зверху ясно-зелені, зісподу — блідіші, розташовані двома рядами. Квітки двостатеві, неправильні, жовтуваті, здебільшого по 3— 5 у пазухах листків на коротких ніжках або майже сидячі. Оцвітина зрослолиста, проста, віноч-ковидна, з прямою трубочкою і косим одногубим відгином; губа яйцевіф,но-ланцетна, тупа. Плід — шестигнізда грушовидна повисла коробочка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Хвилівник звичайний росте майже по всій території України по лісах, особливо по заплавах, серед чагарників, по балках, у садах. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують коріння (Radix Aristolochiae clematitis) і траву (Herba Aristolochiae clematitis) хвилівника. Траву заготовляють в період цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел завдовжки ЗО см. Зібрану траву використовують свіжою (у вигляді потовченого листя) або сушать, розстеливши тонким шаром на листках паперу чи на іншій підстилці в затінку на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Сухої трави виходить 25% . Коріння заготовляють восени, після достигання насіння. Викопане коріння обтрушують від землі, звільняють від стебел, миють у холодній воді і сушать на сонці, а за несприятливих погодних умов — у теплому приміщенні, яке добре провітрюєть-