ні судини, підвищують артеріальний тиск, стимулюють секрецію травних залоз, збуджують (у малих дозах) або пригнічують (у великих дозах) центральну нервову систему. В експериментах встановлено, що препарати татарника малотоксичні й навіть при тривалому вживанні не виявляють побічного впливу на організм. Усередину препарати татарника дають при запальних захворюваннях сечового міхура, подагрі, ревматизмі й слабості серця, від набряків, стійкого спастичного кашлю і астми, як протисудомний засіб при правці, у випадку простудних захворювань, при злоякісних пухлинах, зокрема при раку матки, для профілактики метастазів після видалення злоякісних пухлин, як «кровоочисний» засіб та як засіб, що усуває пригнічений стан хворого й надає йому бадьорості. Широко використовують татарник і як зовнішній засіб. Свіжим соком рослин лікують (1 раз на день змащують уражені ділянки тіла) рак шкіри, гноячкові висипи при імпетиго, фурункули, гнійні рани, інфекційні тріщини куточків ро-

та, лишаї, зокрема вовчий лишай, та коросту. Настоєм трави 2—3 рази на день полощуть рот при аф-тозі, лікують інфекційні тріщини куточків рота (змащують 2—3 рази на день), роблять обмивання, примочки і компреси при гнійних ранах, фурункулах і набряках запального походження. Настій квіткових кошиків використовують для примочок при захворюваннях очей. Настойку із свіжої трави татарника застосовують у гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — 2 столові ложки подрібненої трави варять 10 хвилин у 500 мл води, охолоджують, проціджують і одержаний настій випивають за день кількома рівними порціями; 3 подрібнені квіткові кошики настоюють 1 годину на 400 мл окропу, проціджують і вживають по чверті склянки 4 рази на день до їди; порошок з листя (без колючок) по 1 чайній ложці 3 рази на день, запиваючи водою; сік із свіжого листя по 1 чайній ложці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки і обмивання настоєм (20 г сировини на 200 мл окропу); змащування свіжим соком.

1129 ТАТАРНИК КОЛЮЧИЙ — дворічна колюча трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й татарник звичайний. 1130 ТАТАРСЬКЕ ЗІЛЛЯ — багаторічна трав'яниста рослина родини ароїдних. Те саме, що й а'ір тростиновий.   1131 ТВЕРД ОСТІЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Те саме, що й зозулинець чоловічий.   1132 ТЕРЕН ЗВИЧАЙНИЙ, терновник; тёрн колючий Prunus spinosa, синоніми: P. stepposa, P. moldavica — колючий, відстовбурчено-розга-лужений кущ або невелике (1 — 4 м заввишки) дерево родини розових. Листки чергові, прості, видовжені або видовженооберне-нояйцевидні, при основі клиновидні, городчасто-пилчасті (зубчики залозисті), в молодому віці з обох боків опушені, пізніше — зверху голі. Квітки правильні, двостатеві, одиничні, рідше по 2— З, на коротких голих квітконіжках,- віночок білий або зеленуватий, з п'ятьма видовженими тупими пелюстками. Плід — куляста або округлоконічна соковита чорна, з восковою поволокою кістянка. Цвіте у квітні — травні. Плоди достигають у вересні. Поширення. Терен звичайний росте по всій території України на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують квітки (Flores Pruni spinosae), листя (Folia Pruni spinosae), плоди (Fructus Pruni spinosae), кору гілок (Cortex Pruni spinosae) і коріння (Radix Pruni spinosae) терну. Квітки заготовляють в період повного цвітіння рослини. Як тільки рослина відцвіте, одразу приступають до заготівлі листя. Зібрану сировину розкладають тонким шаром на папір чи тканину й висушують під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Плоди збирають восени у зрілому стані й використовують свіжими (перебрані плоди зсипають у дерев’яні діжки, накривають зверху вологою тканиною і зберігають у погребі), переробляють на киселі, компоти, повидло, настойки на вині чи го-