1118 СУХОВЕРШКИ ЗВИЧАЙНІ Черноголовка обыкновенная Prunella vulgaris, синонім Вги-nella vulgaris — одно-дво- та багаторічна рослина родини губоцвітих. Стебла висхідні, чотиригранні, нерідко червонуваті, 10—40(60) см заввишки, в нижній частині голі, вище, переважно по ребрах, розсіяно-волосисті, вгорі здебільшого білу-ватошерстисті. Листки супротивні, прості, черешкові, видовженс-яйцевидні або майже ланцетні, з клиновидною основою і тупою верхівкою; верхня пара стеблових листків майже сидяча, щільно притиснута до суцвіття. Квітки двостатеві, неправильні, у пазушних 6-квіткових несправжніх кільцях, що утворюють колосовидну яйцевидну або довгасту головку. Чашечка з 10 жилками, двогуба, з плоскою тризубчастою верхньою і двороздільною нижньою губами. Віночок фіолетово-синій, синій або білий, в пійтора—два рази довший за чашечку, двогубий; верхня губа цілісна, шоло-мовидна, нижня — трилопатева, з широкою зубчастою середньою часткою. Плід складається з /чотирьох однонасінйих горішковид-них часток. Цвіте з червня др вересня. Поширення. Суховершки звичайні ростуть майже по всій території України по берегах річок, на луках, узліссях і лісових галявинах, як бур'ян уздовж шляхів, на парових полях, у посівах. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву суховершків (Herba Prunel-Іае), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Сушать траву в затінку на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Рослина неофіци-нальна. Хімічний склад. Трава суховершків містить дубильні (до 1 %), гіркі й смолисті речовини, ефірну олію (0,5% ), каротин (6 мг% ), вітамін К, аскорбінову кислоту (30 мг% ), рутин, гіперозид, тритерпеновий сапонін, аглікон якого — олеанолова кислота, та урсолову кислоту (у листі 0,56%). Основними складовими частинами ефірної олії є камфора і фен-хон. Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині суховершки звичайні використовують як засіб, що має в'яжучі, антимікробні, жарознижуючі, спазмолітичні й гіпотензивні властивості, підвищує діурез, спиняє кровотечі. Настій трави приймають при запаленнях верхніх дихальних шляхів і горла, від кашлю, при туберкульозі горла, гіпертонії, від тиреотоксичного зобу, ревматичного поліартриту, ексу-

дативного діатезу й туберкульозу шкіри та як засіб, що тамує біль у шлунку, при проносі, набряках, хворобах серця, епілепсії й жіночих хворобах. Використовують суховершки і як зовнішній засіб. Настоєм трави змивають пролежні, промивають рани при перев'язках, лікують шкірні захворювання (роблять примочки або приймають ванни), полощуть рот і горло при інфекційних і запальних ураженнях їх, миють голову, щоб позбутися лупи. Розпареною травою обкладають горло при ангіні. В гомеопатії суховершки звичайні використовують при захворюваннях горла. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайну ложку сировини настоюють 2 години на склянці окропу, проціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день (при проносах колітного, дизентерійного та іншого походження приймають гарячим по півсклянки 3 рази на день). ЗОВНІШНЬО — 1 столову ложку з горою сировини кип'ятять 5 хвилин, настоюють 1 годину, проціджують і одержаний настій використовують теплим для полоскання, обмивання, примочок і ванн. Окремі автори вважають суховершки отруйною рослиною і застерігають від вживання великих доз.

1119 СУХОЗЛОТИЦЯ — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Те саме, що й родовик лікарський.