значають при бронхітах, туберкульозі легень, коклюші, пневмосклерозі та інших захворюваннях дихальних органів, що супроводяться виділенням густих секретів, при катарах шлунка з недостатньою кислотністю, гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастрити, ентерити, ентероколіти), гострих і хронічних колітах, хронічних нефритах і виразковій хворобі. З готових аптечних препаратів використовують сік подорожника (див. статтю Подорожник блошиний) і плантаглюцид. Плантаглюцид застосовують як спазмолітичний і протизапальний засіб при гіп-ацидних гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки з нормальною і недостатньою кислотністю (в період загострення і для профілактики рецидивів). Тривалість лікування в період загострення — З—4 тижні. Плантаглюцид і відвар листя подорожника протипоказані при гіперацидних гастритах і виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю. Листя подорожника входить до складу грудного чаю. В народній медицині відвар або настій листя подорожника п'ють і як «кровоочисний» засіб, від кропив'янки, при цинзі, гарячці й атеросклерозі, у випадку печії, відрижки, метеоризму, проносу й геморою, при запаленні сечового міхура, від нічного нетримання сечі й набряків, при раку шлунка і легень, злоякісних виразках шкіри та слоновості. Насіння подорожника великого має обволікаючі, пом'якшувальні й протизапальні властивості. Вживають його так само, як і насіння подорожника блошиного. Разом з тим відвар насіння подорожника великого п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом 1—2 місяців при жіночому безплідді на грунті гормональної недостатності й при цукровому діабеті. Широко використовують подорожник і як зовнішній засіб. Свіже листя прикладають до фурункулів, ран, виразок, опіків, забиттів, порізів і наривів. Соком потовченого листя подорожника лікують дерматити від укусів комах. Порошок з листя використовують для присипання ран (кровоспинна дія) і для виготовлення мазі, яка є ефективним засобом для лікування гноячкових захворювань шкіри. Відваром листя промивають рани і виразки, полощуть рот при запаленні ясен, роблять примочки при запаленні очей і дерматитах. Есенцію із свіжої рослини використовують у гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г, або 2 столові ложки, сировини на 200 мл окропу) по половині — третині

склянки за 10—15 хвилин до їди 3—4 рази на день; плантаглюцид (Plantag-lucidum) по 0,5—1 г (по 1/2 — 1 чайній ложці) 2—3 рази на день на 20—ЗО хвилин до їди в чверті склянки теплої води (для профілактики рецидивів приймають по 1 г 1—2 рази на день протягом 1—2 місяців); сік подорожника (дрібно порізане свіже листя подорожника змішують з рівною кількістю цукру і настоюють у теплому місці протягом 2 тижнів) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 20 хвилин до їди при раку шлунка; настій 2 столових ложок суміші (порівну) листя подорожника великого і шавлії лікарської на двох склянках окропу приймають при виразковій хворобі 3 рази на день до їди по третині склянки в перші 10 днів, а потім — по півсклянки протягом 1—2 місяців. ЗОВНІШНЬО — компреси з соку подорожника для лікування злоякісних пухлин; настій листя (50 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання, обмивань, примочок і компресів; мазь (10 г порошку з листя на 90 г вазеліну) для лікування гноячкових захворювань шкіри.

915 ПОДОРОЖНИК ІНДІЙСЬКИЙ, подорожник тщаний; подорожник индийский Plantago scabra, синоніми: Р. агепагіа, P. indica— однорічна трав'яниста шерстисто-опушена рослина родини подорожникових. Стебло прямостояче, розгалужене, густооблистнене, 15—ЗО см заввишки. Листки прості, цілокраї, супротивні, сидячі, лінійні або вузьколінійні, 2—5 см завдовжки і 5 мм завширшки. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, зібрані в густі яйцевидні або довгасті колоски, які на верхівці рослини утворюють зонтик; віночок плівчастий, сухий. Плід — коробочка. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Росте на сухих піщаних місцях, біля доріг, іноді- в посівах на Поліссі, в лісостепових і степових районах, у східних приморських районах Криму. Заготівля і зберігання. Використовують насіння (Semen Psyllii) і сік із свіжого листя. Зрізані в пе-Иріод дозрівання плодів верхівки Зрослини досушують, обмолочують і просівають через сито. Одержане насіння зберігають у закритій посудині в сухому місці. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Насіння містить слиз, жирну олію, білкові речовини тощо. Фармакологічні властивості і використання. Відвар насіння використовують як послаблюючий та обволікаючий засіб при запорах і хронічних колітах. При хронічних колітах вживають і свіжий сік рослини. Лікарські форми і застосування. Відвар насіння (10 г насіння на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці на день натщесерце.