траву очитку їдкого (Herba Sedi acris), яку заготовляють під час цвітіння рослини. При збиранні треба бути обережним, бо свіжий сік рослини спричинює на шкірі запалення й пухирі. Сушать траву у затінку на відкритому повітрі або в сушарці при температурі до 40°. Перед цим траву на 1—2 хвилини занурюють в окріп. Сухої сировини виходить 10 % . Зберігають у сухому місці. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Надземна частина рослини містить близько 0,2 % алкалоїдів (седамін, нікотин, седридин, ізопельт'єрин, сединін, сединон та інші), дубильні речовини, глікозиди, аскорбінову кислоту, рутин, органічні кислоти (яблучна, щавлева, янтарна, молочна), цукри, віск, слиз тощо. Фармакологічні властивості і використання. Експериментально встановлено, що препарати з очитку їдкого посилюють моторну діяльність кишок, активізують дихання, мають гіпотензивні й за-гальнотонізуючі властивості. У народній медицині препарати з очитку їдкого вживають усередину при епілепсії, недокрів'ї, атеросклерозі, жовтяниці, геморої, як протималярійний, проносний і сечогінний засіб. У поєднанні 3 омелою білою і глодом кри-ваво-Червоним очиток використовують при гіпертонічній хворобі. Зовнішньо, у вигляді мазі, рослину застосовують при різних шкірних хворобах і опіках, а припарки із свіжої товченої трави вважаються ефективним засобом при новоутвореннях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій однієї чайної ложки суміші (порівну) трави очитку їдкого, листя омели білої і квіток глоду криваво-червоного на склянці окропу п'ють по третині склянки |3 рази на день через півгодини піс^я їди як гіпотензивний засіб. ЗОВНІШНЬО — мазь (1 частина порошку |трави на 4 частини масла вершкового або вазеліну) від мозолів, бородавок, гнійних ран і виразок 821 ОЧКИ ЦАРІВНИ багаторічна трав'яниста комахо їдна рослина родини росичкових Те саме, що й росичка кругло листа.

822 ПАДУБ ГОСТРОЛИСТИЙ падуб остролистный Ilex aquiiolium — кущ або невелике деревце родини падубових. Листки вічнозелені, шкірясті, прості, чергові, виїмчасто-зубчасті; нижні — з колючими зубцями. Квітки здебільшого одностатеві, зібрані в зонтиковидні щитки в пазухах листків; віночок колесовидний, 4-пелюстко-вий, білий. Плід — м'ясиста червона кістянка. Цвіте у червні. Поширення. Дико росте в Південній і Західній Європі, Малій Азії та на Закавказзі. На Україні культивують у садах і парках як декоративну рослину. Сировина. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Aqui-folii). Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Листки містять глікозид ілицин, ілексантин, ілек-сову кислоту і таніни. Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині П. г. використовують як протигарячковий і сечогінний засіб, при простуді, ревматизмі та водянці. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар (10 г сухого подрібненого листя на 0,5 л окропу, кип'ятити, поки не википить половина води) п'ють по 1—2 склянки в день рівними порціями.

823 ПАЛИЧНИК багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й жовтозілля широколисте. 824 ОЧКИ ЦАРІВНИ багаторічна трав'яниста комахо їдна рослина родини росичкових Те саме, що й росичка кругло листа. ПАЛЬЧАТОКОРІННИК М’ЯСО-ЧЕРВОНИЙ, зозулинець широколистий; пальчато коренник мясо-красный Dactylorhiza incarnata, синонім — Orchis latifolia — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби стиснуті, дво-, чотирироз-дільні. Стебло порожнисте, просте, 20—60 см заввишки. Листки ясно-зелені, видовженоланцетні або лінійно-ланцетні, з башличко-подібною тупуватою верхівкою. Квітки двостатеві, неправильні, шестироздільні, зібрані в густий багатоквітковий колос. Листочки оцвітини фіолетові або бузково-рожеві, видовженояйцевидні, тупуваті. Губа — з темнішим, пурпурово-фіолетовим малюнком, ви-довженоромбічна, суцільна або невиразно трилопатева. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Рідкісна рослина. Зустрічається спорадично в лісових і лісостепових районах та в Гірському Криму на мохових болотах, вологих луках, лісових галявинах. Занесена до Червоної книги Української РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.