вплив обліпихової олії на секрецію шлункового соку, а в експериментах на щурах було доведено високу її ефективність при патологічних змінах печінки, спричинених алкогольною інтоксикацією та чотирихлористим вуглецем (дію обліпихової олії на клітинному та субклітинному рівнях на фоні гострої й хронічної інтоксикації пояснюють здатністю її підвищувати в печінці концентрацію нуклеїнових кислот і сприяти захистові клітинних і субклітинних мембран). Із готових аптечних препаратів, до складу яких входить обліпихова олія, застосовують олазольком-бінований препарат в аерозольному балончику як засіб, що лікує опіки, інфіковані рани, трофічні виразки, екземи й сверблячі дерматози. Плоди обліпихи (свіжі або перероблені) широко використовуються в лікувально-дієтичному харчуванні. їх вживають при виразковій хворобі шлунка, при хворобах, спричинених нестачею вітамінів (гіпо- й авітамінози), як загальнозміцнюючий засіб для хворих, які перенесли інфекційні захворювання й тяжкі хірургічні операції. Соком із свіжих плодів обліпихи змащують ділянки шкіри з ураженнями ерозивного або виразкового характеру (в тому числі й з ураженнями, спричиненими рентгенівським промінням). Для посилення терапевтичного ефекту паралельно проводять пероральне лікування (до харчового раціону включають свіжі плоди обліпихи). Цінні терапевтичні властивості має кора обліпихи. Спиртовий екстракт із кори має високу радіозахисну активність, затримує патологічний ріст тканин (дія серотоніну). Зважаючи на це, спиртовий екстракт із кори обліпихи рекомендується в комплексі з рентгенотерапією для лікування злоякісних пухлин. У народній медицині відвар кори або настій листя дають усередину при поносі. Крім цього, листя використовують для ванн і для припарок при ревматичних і подагричних болях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — обліпихову олію (Oleum Hippopha§s) по 1 чайній ложці 2— З рази на день за ЗО—40 хвилин до їди при виразковій хворобі шлунка, а при променевій терапії раку стравоходу — по половині столової ложки 2—3 рази на день протягом усього курсу лікування і по закінченні його — ще 2— З тижні; відвар кори або настій листя (1 столова ложка сировини на склянку окропу) по 1 столовій ложці 4—5 разів на день при поносі. ЗОВНІШНЬО — на очищену від некротичних тканин уражену ділянку шкіри наносять піпеткою обліпихову олію і накладають ватно-марлеву пов'язку, яку міняють через день; ватний тампон, змочений обліпиховою олією (5—10 мл на тампон), вкладають у піхву на 12—

14 годин після попереднього її спринцювання і протирання (курс лікування— 2—3 тижні); інгаляції обліпиховою олією при хронічних запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів; лікувально-профілактична ванна (стимулює обмін речовин в організмі, виявляє загальнозміцнюючу дію): 500 г суміші трави ромашки без'язичкової, листя обліпихи крушиновидної, гілочок калини звичайної, трави споришу звичайного, трави хвоща польового і хвої сосни звичайної, взятих у співвідношенні 4 : 5 : 3 : 3 : 3 : 12, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура води 36—39, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймають 1—2 рази на тиждень); 2—3 столові ложки листя загортають у марлю, занурюють в окріп і прикладають до хворих місць.

779 ОВЕС ЗВИЧАЙНИЙ однорічна трав'яниста рослина родини злакових. Те саме, що й овес посівний.   780 ОВЕС ПОСІВНИЙ, овес звичайний; овёс посевной Avena sativa — однорічна трав'яниста рослина родини злакових. Стебло (соломина) прямостояче, 60—100 см заввишки, смугасте, гладеньке, з добре виявленими вузлами і порожнистими меживузлями, галузиться в нижній частині — вузлі кущіння. Листки чергові, дворядні, склада^ ються з лінійної пластинки й довгої трубчастої піхви, на межі яких є плівчастий язичок. Квітки дрібні, двостатеві, зібрані по 2— З в пониклі колоски, що утворюють на верхівці стебла розлогу волоть; усі квітки в колоску не зчленовані з його віссю, через що вони при достиганні не осипаються. Плід — зернівка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Овес посівний вирощують як важливу кормову і круп'яну рослину по всій території України, особливо на Поліссі та в північній частині Лісостепу.