723 МИРТ ЗВИЧАЙНИЙ, мирт обыкновенный Myrtus communis — вічнозелений кущ родини миртових, 40—80 см заввишки. Листки супротивні, ланцетні, при розтиранні пахнуть. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, розміщені поодиноко або по кілька в пазухах листків. Плід — синювато-чорна ягода. Цвіте у червні — липні. Поширення. Походить з Середземномор'я. В УРСР в Пд. Криму розводять як декоративну та ефіроолійну рослину. Сировина. Використовують листя, зібране під час цвітіння мирта. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Рослина містить ефірну олію. Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати М. з. мають антимікробні властивості. У вигляді відвару або настойки їх вживають при лікуванні ангіни, бронхіту, туберкульозу легень та грипозних захворювань. У стародавній медицині настій плодів на вині вживали як еліксир, що надає людині здоров'я, продовжує життя. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку листя (у співвідношенні 1 : 5, на 70 % -ному спирті) по 25—30 крапель 3 рази на день протягом 5—7 днів (при необхідності курс лікування повторюють після 5-ден-ної перерви).

724 мисочки однорічна трав'яниста гола розсі-яноопушена рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Те саме, що й грицики звичайні. 725 МИШАТНИК багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Те саме, що й термопсис ланцетовидний. 726 МИШАЧЕ ВУШКО багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих. Те саме, що й нечуйвітер волохатенький.

727 МІХУРНИК ДЕРЕВОВИДНИЙ, хлопушка; пузырник древовидный Colutea arborescens, синонім — С. vesicaria — гіллястий листопадний, до 5 м заввишки кущ родини бобових. Листки непарноперисті, з 3—6 парами довгастих або овальних листочків. Квітки двостатеві, неправильні, яскраво-жовті, до 2 см завдовжки, в пазушних 3—6-квітко-вих китицях. Плід — багатонасінний, пухирчасто здутий, плівчастий біб, 5—8 см завдовжки і 2— З см завширшки. Цвіте у травні — серпні. Поширення. Походить з Середземномор'я. На Україні, переважно в південних районах, міхурник вирощують як декоративну рослину. Легко дичавіє. Сировина. Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Coluteae), яке заготовляють протягом усього вегетаційного періоду. Сушать його під наметом, розстилаючи тонким шаром і час від часу перемішуючи. Сухої сировини виходить 25 %. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Листя міхурника містить дубильні й гіркі речовини, колютеву кислоту, сліди ефірної олії, аскорбінову кислоту та мінеральні солі. Фармакологічні властивості і використання. Міхурник здавна використовують як замінник касїі гостролистої. Його препарати мають проносні властивості, але за силою дії поступаються перед препаратами касії. Сила проносної дії залежить від дози: малі дози зумовлюють легке послаблення, великі — проносний ефект. Рослина виявляє й незначну сечогінну та жовчогінну дію. В народній медицині міхурник використовували і як кровоочисний засіб. Недоліком препаратів міхурника є їхній неприємний смак і запах. Щоб позбутися цього, в препарати міхурника додають меду або коріння солодки голої, які не лише виправляють смак ліків, а й посилюють проносну дію. Проведені в СРСР експериментальні й клінічні випробування препаратів з листя міхурника довели відсутність токсичних явищ. Лікарські форми і використання. ВНУТРІШНЬО — настій листя (20—50 г сировини на 1 л окропу, настоюють 5 хвилин) по одній склянці перед сном як проносний або послаблюючий засіб (відрегулювати дозою); складний настій (10 г листя міхурника і 15 г меленої кави настоюють 15 хвилин на 150 мл окропу, проціджують і додають 15 г гіркої солі й 30 г малинового сиропу) для хворих з слабим серцем як проносний і жовчогінний засіб.