| 712 МЕРТВА КРОПИВА
|
кислоти амигдаліну (1,5—8%). Жирна олія
солодкого та гіркого різновидів мигдалю складається з олеїнової (понад
70 % ), ліно-левої (20 %) та пальмітинової (З % ) кислот, фітостерину
(0,3 % ) та гліцеридів насичених жирних кислот (до 5 % ). Фармакологічні властивості і використання. Солодкий мигдаль рекомендують вживати при недокрів’ї, астенії, після перенесених виснажливих хвороб, при затримці росту у дітей та як ліки від судомного кашлю, при підвищеній кислотності шлункового соку, виразці шлунку, особливо у завзятих курців (тамує епігастраль-ний біль). Гіркий мигдаль для їжі непридатний. Він містить амиг-далін, який під дією соляної кислоти шлунку та ферменту емульсину (є в самому мигдалі) розкладається на глюкозу, бензойний альдегід і дуже отруйну синильну кислоту. З одного плоду гіркого мигдалю може надійти в організм близько 1 мг синильної кислоти. Вважається, що для дорослої людини смертельною дозою є ЗО—60 плодів гіркого мигдалю, а для дитини — 7—15. Розтовкуючи ядро солодкого мигдалю з водою або молоком, одержують мигдальне молоко (Emul-sio Amygdalarum), яке застосовують при опіках і інших ушкодженнях шкіри, при сверблячці, як косметичний засіб при дифузному облисінні та для догляду за шкірою всіх типів. Мигдалева олія (Oleum Amygdalarum), яку добувають холодним пресуванням ядер солодкого й гіркого мигдалю, застосовується при гастриті, колітах, як проносний засіб при запорах (особливо у немовлят) і як основа для лініментів та інших галенових препаратів, а також як розчинник для препаратів, які використовують у вигляді ін'єкцій. Як зовнішній засіб мигдалеву олію використовують при сверблячці і пролежнях. Рафінована мигдалева олія, одержана гарячим пресуванням, використовується як харчовий продукт і в парфюмерній промисловості, а нерафінована — у миловарінні. З макухи солодкого мигдалю виготовляють мигдалеві висівки (Furfur Amygdalarum), які використовують у косметиці як засіб, що пом'якшує і очищає шкіру. З макухи гіркого мигдалю шляхом переганяння з водяною парою одержують гіркомигдалеву воду (Aqua Amygdalarum ama-rarum). Для цього макуху подрібнюють на порошок, заливають водою у співвідношенні 1 : 7, залишають кілька годин для бродіння, а після цього проводять переганяння. Одержана таким чином гіркомигдалева вода містить до 0,25 % синильної кислоти і |
використовується як ефективний седативний засіб при бронхіальній астмі,
катаральному бронхіті, гастралгії, кашлі, безсонні та від нестримного
блювання; місцево — як знеболюючий засіб (способи застосування
гіркомигдале-вої води див. у статті Мигдаль степовий). У гомеопатії
настойка гіркого мигдалю використовується при астмі, епілепсії, дифтерії.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій сухого листя (1
столова ложка сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 4 рази на день
між прийомами їжі як протикашлевий засіб; мигдалеву олію п’ють
натщесерце (дорослим — 3 столові ложки, дітям і людям похилого віку — 1)
як проносний засіб; ЗО г ядер солодкого мигдалю і одне ядро гіркого
розтовкти, змішати з 100 г молока і 50 г вершків і прийняти за день за 2
рази при виразці шлунка (приймати за ЗО хвилин до їди); настій на олії
(100 г солодкого мигдалю тонко подрібнити, змішати з 2 столовими ложками
порошку з листя розмарину справжнього, додати 800 г маслинової олії,
настояти один місяць, процідити) по 1 столовій ложці через кожні 2
години при гострому запаленні тонкого кишечника з діареєю; мигдалеве
молоко (100 г солодкого мигдалю розтовкти з невеликою кількістю води і
цукру, додати 2 л води, в якій було розчинено 100 г цукру, добре
розмішати) по півсклянки 3 рази на день до їди як пом'якшувальний засіб
при кашлі й гастриті; солодкий мигдаль вживати по 10 штук три рази на
день до їди протягом 3 днів, а наступний тиждень — тільки вранці по 20
штук при підвищеній кислотності шлункового соку. ЗОВНІШНЬО — мигдалеве
молоко (потрібну кількість мигдалю розтерти з молоком у співвідношенні
1:10 до стану кашки) і мигдалеву олію застосовувати для змащування.
715 |
