621 ЛЕЩИЦЯ ВОЛОТИСТА качим волотистий; качим метёльчатый Gipsophila paniculata — багаторічна трав'яниста, з виглядом кулястого куща, рослина родини гвоздикових, заввишки 40— 100 см. Стебло від основи дуже розгалужене; голе або частіше у нижній частині залозисто-опуше-не. Листки супротивні, сидячі, з восковим нальотом; нижні — ви-довженояйцевидні (рано засихають); стеблові — лінійно-ланцетні, загострені. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, на тонких ніжках, зібрані у волотевидні суцвіття; пелюстки білі, цілокраї, вдвоє довші за чашечку. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Лещиця волотиста росте на Поліссі, в Лісостепу, Степу і в Північному Криму на пісках і вапнякових схилах. Сировина. З лікувальною метою використовують коріння і траву. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Коріння рослини містить 2,5—2,9 % тритерпенових сапонінів (головним є гіпсозид), флавоноїди (апігенін, лютеолін, качимозид, орієнтин, гомоорієн-тин, адоніверніт), галактозиди сахарози (2,26%). У надземній частині є флавоноїди, сапоніни, сліди алкалоїдів, фенолкарбонові кислоти (кавова, 3-кофеїлхінна, 4-кофеїлхінна тощо) і їхні похідні, вуглеводи та аскорбінова кислота. Фармакологічні властивості і використання. Подібно до коріння мильнянки лікарсько'і, коріння лещиці волотистої використовують як відхаркувальний засіб та як сурогат мила. Крім цього, коріння рослини має проносні і блювотні властивості. Настій трави вживають при захворюваннях печінки і як проносний засіб. Експериментально доведено його антимікробні властивості. Використовують рослину і як інсектицидний засіб для знищення мух. Коріння рослини використовують як сировину для виготовлення порошків для гоління, шампуней тошо. Притаманні рослині токсичні властивості змушують бути обережними при застосуванні препаратів з неї.

622 ЛИЗУН багаторічна трав'яниста рослина родини черсакових. Те саме, що й комонник лучний. 623 лимон, цитрина; лимон Citrus limon невелике (3—5 м заввишки) вічнозелене плодове дерево родини рутових. Молоді гілки червонувато-фіолетові. Листки шкірясті, чергові, яйцевидні або еліптичні, загострені, зчленовані з черешками. Квітки двостатеві, в пазухах листків, одиничні або парні, на кінцях гілок іноді в китицях; пелюстки білі, зовні блідо-рожеві, дуже відігнуті. Плід ягодоподібний, яйцевидний або овальний, з носиком на верхівці, ясно-жовтий. Цвіте у березні — квітні. Поширення. В дикому стані невідомий. На Україні культивують як оранжерейну плодову рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують плоди рослини. Хімічний склад. У м'якоті плодів є лимонна кислота (6—8 % ), цукри (до 3,5 % ), аскорбінова кислота (до 90 мг% ), вітаміни А, В, і В2, флавоноїди, похідні кумарину, сесквітерпени, пектини, солі калію й міді та інші речовини. Шкірка плодів містить ефірну олію (до 0,6 % ) і флавоноїди. Головними складовими частинами ефірної олії є терпен лимонен (до 90 % ) і альдегід цитраль (3—6 % ). Фармакологічні властивості і використання. Лікувальні властиво-

сті лимонів зумовлені наявністю в них значної кількості вітамінів. Вживання лимонів (у натуральному вигляді, з чаєм, у вигляді соку, розведеного водою) показане при гіповітамінозах С і В, гарячкових станах, порушенні мінерального обміну, нирковокам'яній хворобі, подагрі та ревматизмі. Як зовнішній засіб розведений водою сік використовують для полоскання при запаленні ротової порожнини і глотки. При блюванні у вагітних свіжорозрізаний лимон прикладають до ямки під грудьми (як відтяжний засіб). Свіжим натуральним соком (кусочком лимона) протирають лице для видалення комедонів (Comedones faciei); для посилення ефекту спочатку приймають парову ванночку. Ефірну олію, яку добувають із шкірки плодів, використовують як засіб, що покращує смак і запах ліків, у харчовій і кондитерській промисловості та в парфюмерії. У зв'язку з високим вмістом лимонної кислоти, вживання лимонів необхідно обмежувати або виключати їх з раціону зовсім при хворобах шлунка, кишок, печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів та підшлункової залози (гострі й хронічні панкреатити). Слід особливо підкреслити, що надмірне й нераціональне вживання лимонів може завдати шкоди навіть здоровій людині. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — маска для обличчя при себореї: білок одного яйця збивають з 1 чайною ложкою лимонного соку, наносять на обличчя, через 25—ЗО хвилин змивають теплою водою (процедуру проводять 1—2 рази на тиждень).