клінічні прояви хвороби. В процесі лікування у більшості хворих зменшуються або зовсім зникають головні болі, запаморочення голови, шум у вухах, серцебиття, поліпшуються сон, загальне самопочуття, працездатність і настрій. Крім того, відвар плодів зумовлює помірний седативний ефект. Побічних негативних реакцій у відповідь на застосування плодів зизифуса не виявлено. У народній медицині плоди використовують у вигляді відвару при анемії, як пом'якшувальний і протизапальний засіб при катарі верхніх дихальних шляхів і гарячці, при виразці кишечника й кишкових інфекціях. Недозрілі плоди рекомендуються при проносі й дизентерії, стиглі — при запорах. Привертає увагу властивість листя знімати (тимчасово, на 5— 10 хвилин) відчуття солодкого й гіркого смаку, не впливаючи, при цьому, на больові відчуття. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар сушених плодів (20 г сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 4—6 раз на день протягом 15 днів як гіпотензивний засіб; свіжі плоди або цукати по 8—10 штук на прийом 3—4 рази на день протягом 15 днів як гіпотензивний засіб.

420 ЗИМОЛЮБКА ЗОНТИЧНА зимолюбка зонтичная Chimaphilla umbellata — багаторічна трав'яниста гола рослина родини грушанкових. Має повзуче кореневище й невелике (8—10 см заввишки) розгалужене дерев'яніюче в нижній частині стебло. Листки вічнозелені, ко-роткочерешкові, цупкі, шкірясті, блискучі, видовженообернено-клиновидні, по краю пилчастоза-зублені, зближені в кільця. Квітки — середнього розміру, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, рожеві, зібрані на верхівці стебла в зонтиковидну китицю. Плід — коробочка. Цвіте у червні—липні. Поширення. Росте розсіяно в лісах Полісся, Лівобережного Лісостепу та Гірського Криму. Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву (НегЬае Chimaphillae umbellate), зібрану під чад цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить арбутин, гомоарбутин, гіперозид, авікулярин, кемпферол, гірку речовину урсон, амірин (0,21%), ериколін, дубильні речовини (близько 5 % ), органічні кислоти, смоли, камедь, слиз та інші речовини. Фармакологічні властивості і використання. У вітчизняній народній медицині зимолюбка відома як засіб, що підвищує діурез, дезинфікує сечові шляхи, підвищує

виділення з організму азотистих І хлористих солей, знижує вміст цукру в крові, збуджує апетит, покращує травлення, регулює менструації. Настій трави вживають при хронічних захворюваннях нирок (альбумінурія, гематурія, нефрит), при запальних процесах і піску в сечовому міхурі, хронічному гонорейному уретриті, звуженні уретри, при захворюваннях передміхурової залози, при набряках і водянці, захворюванні суглобів і подагрі, діабеті та диспепсії. Як в'яжучий засіб настій п'ють при запаленнях шлунково-кишкового тракту та при катарі верхніх дихальних шляхів; як загальнозміц-нюючий і тонізуючий засіб — при внутрішніх захворюваннях, зумовлених надмірним фізичним напруженням. Місцево у вигляді настою або припарок з трави лікують хронічні хвороби шкіри, карциному, різні тверді пухлини. Відомі випадки успішного лікування раку молочної залози. В деяких зарубіжних країнах (США, Англії) рослину використовують у науковій медицині. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (20 г сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день; столову ложку суміші трави зимолюбки (40 J1) і листя мучниці звичайної (60 г) заливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хв, проціджують і п'ють 3 рази на день по 1 склянці при захворюванні нирок, сечовому піску, катарі сечового міхура та при ревматизмі.